Відмінності між версіями «Ошатно»

Версія за 02:02, 16 жовтня 2018

Ошатно, нар. Нарядно. Хоч не ошатно, та здатно. Ном. № 11251.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

ОША́ТНО. Присл. до ошатний. Вже його тепера ніхто не огуде, Сам одягсь ошатно, одягнені діти (Іван Манжура, Тв., 1955, 221); Одягнуті вони [отамани] були ошатно, з турецькими шаблями при боці, з коштовними пістолями за поясами (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 351).

1. Гарно, святково вдягнений. Перед нею з'явився омріяний принц — ошатний, культурний і з лиця набагато кращий за Халявку (Петро Панч, На калиновім мості, 1965, 152); Мов краля із вілли, Вийшла хазяйка. Ошатна, ясна (Іван Вирган, В розповні літа, 1959, 109);

// Гарно, святково прибраний, прикрашений. Потім знову їхав [Гаркуша] по набережній,.. по широкій ошатній вулиці Енгельса (Любомир Дмитерко, Обпалені.., 1962, 64).

2. Гарний, святковий (про одяг, убрання і т. ін.). Входить Ніна, помолоділа, прекрасна, в ошатному вечірньому туалеті (Іван Кочерга, II, 1956, 293).

Ілюстрації

Медіа

Див. також

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 837.

Зовнішні посилання