Відмінності між версіями «На-самоті»
| Рядок 14: | Рядок 14: | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:наодинці2.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:наодинці2.jpg|x140px]] | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:наодинці3.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:наодинці3.jpg|x140px]] | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:нводинці4.jpg|x140px]] |
|} | |} | ||
[[Категорія:На]] | [[Категорія:На]] | ||
Версія за 19:28, 15 жовтня 2018
На-самоті, нар. Наединѣ, съ глазу на глазъ. Дівчача натура усюди однаковісінька: проміж людей так і соромиться, нехай же на самоті, так ну! Кв. І. 248.
Сучасні словники
НАОДИНЦІ, присл.
1. Сам на сам, удвох без свідків. Другого дня Дмитро покликав Катю до себе й про щось довго говорив наодинці (Василь Козаченко, Вибр., 1947, 35); Наталка.. більше мовчала і навіть наодинці з Даркою не згадувала про Циганюка (Ірина Вільде, Повнолітні діти, 1960, 250); Там — наодинці з дубами і кленами — він заспокоївся (Юрій Смолич, II, 1958, 19).
2. На самоті, самітно, без інших. Наодинці Дмитро відчував своє горе значно гостріше, аніж на людях (Юрій Збанацький, Переджнив'я, 1960, 118); Вона могла наодинці виплакати все, чим наболіло її серце (Олесь Гончар, I, 1954, 160); Він любив полювати наодинці (Олександр Копиленко, Як вони.., 1948, 84).
Ілюстрації
|
|
|
|
