Відмінності між версіями «Теленькання»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Рядок 13: | Рядок 13: | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:дзвін1.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:дзвін1.jpg|x140px]] | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:дзвін3.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:дзвін3.jpg|x140px]] | ||
− | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:дзвін4.jpg|x140px]] |
|} | |} | ||
[[Категорія:Те]] | [[Категорія:Те]] |
Версія за 18:41, 15 жовтня 2018
Зміст
Словник Грінченка
Теленькання, -ня, с. Звукъ колокольчика, бубенчика; тиканье.
Сучасні словники
ДЗВІН , дзвону, чол. Те саме, що дзвеніння. Чув дзвін, та не знає, звідки він! (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 185); Враз її збудив звук. Тепер вона зрозуміла — це був тоненький дзвін електричного дзвоника (Юрій Смолич, I, 1958, 84); * У порівняннях. — Леско! Леско! — гукнув дід, і голос його, як дзвін, роздався по лісу (Панас Мирний, I, 1954, 281).