Відмінності між версіями «Теленькання»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
Рядок 13: Рядок 13:
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:дзвін1.jpg|x140px]]
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:дзвін1.jpg|x140px]]
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:дзвін3.jpg|x140px]]  
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:дзвін3.jpg|x140px]]  
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Stellula_calliope.jpg|x140px]]
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:дзвін4.jpg|x140px]]
  
 
|}
 
|}
  
 
[[Категорія:Те]]
 
[[Категорія:Те]]

Версія за 18:41, 15 жовтня 2018

Словник Грінченка

Теленькання, -ня, с. Звукъ колокольчика, бубенчика; тиканье.

Сучасні словники

ДЗВІН , дзвону, чол. Те саме, що дзвеніння. Чув дзвін, та не знає, звідки він! (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 185); Враз її збудив звук. Тепер вона зрозуміла — це був тоненький дзвін електричного дзвоника (Юрій Смолич, I, 1958, 84); * У порівняннях. — Леско! Леско! — гукнув дід, і голос його, як дзвін, роздався по лісу (Панас Мирний, I, 1954, 281).

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

Ілюстрації

Дзвін2.jpg Дзвін1.jpg Дзвін3.jpg Дзвін4.jpg