Відмінності між версіями «Беззаконно»

Версія за 18:34, 15 жовтня 2018

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.

Беззаконно, нар. Беззаконно.

Сучасні словники

Словник української мови

БЕЗЗАКО́ННО. Присл. до беззаконний. Порушуючи правовий порядок, закони, установлені у певному суспільстві, державі, в певну епоху. Губернатор беззаконно викинув мене, мою жінку.. і ще кількох з «Просвіти» (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 313).

Ілюстрації

Медіа

Див. також

БЕЗЗАКО́ННИЙ, а, е. Який суперечить установленим законам; протизаконний. — Наш великий інквізитор. Віри стовп і оборона, Перед ним не може скритись Навіть думка беззаконна (Володимир Самійленко, I, 1958, 193); // Який іде всупереч вимогам моралі, справедливості. Свій суд беззаконний над вами Катюги-судді вирікали, і ви На смерть волочили кайдани (Пісні та романси українських поетів.., II, 1956, 280).

БЕЗЗАКО́ННИК, а, чол., заст. Той, хто порушує закон. Цар.. зараз же бомагу й посилає, Щоб беззаконника такого-то схопить (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 60). Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 128.

БЕЗЗАКО́ННЯ, я, сер. Порушення правового порядку, законів, установлених у певному суспільстві, державі, в певну епоху. Він [Т. Шевченко] гостро говорив на слідстві про пригнічення панами народу, про беззаконня, які чинили скрізь царські чиновники (Петро Колесник, Безсмертний Кобзар, 1961, 38); — Як же так, діду? — чужий біль гострим ножем полоснув серце парубка.. — Це ж беззаконня! Це ж і раніше ви своє право висудили! (Михайло Стельмах, I, 1962, 340); Сваволя і беззаконня суперечать самій суті радянської соціалістичної демократії і караються як найтяжчий злочин (Радянський суд охороняє права.., 1954, 15). Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 128.

Джерела та література

Зовнішні посилання

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{підрозділ}}}]]