Відмінності між версіями «Доця»

Версія за 19:16, 14 жовтня 2018

Доця, -ці, ж. Ласк. отъ дочка. Ох, доцю, ти моя голубко! Котл. Ен. І. 13.

Сучасні словники

жін., пестл.

1. Те саме, що дочка 1. — Не руш, доцю, Костіка.. — умовляє дівчинку мама (Віталій Петльований, Хотинці, 1949, 10); З машини й справді виходила її доця, одягнена сьогодні в нову світло-голубу сукню (Дмитро Бедзик, Серце.., 1961, 69).

2. Звертання літньої людини до молодої жінки або дівчини. — Хто ти є, доцю, відкіля? Аж у грудях потепліло Даринці — доцею назвала, та ще й якось наче трохи материнським голосом (Іван Вирган, В розповні літа, 1959, 266).

Ілюстрації

Словник синонімів

ДОЧКА́ (особа жіночої статі стосовно своїх батьків; також пестливе звертання старшої особи до молодої жінки, дівчини), ДО́НЬКА розм., ДО́НЯ розм.,пестл.,ДО́ЦЯ розм.,пестл.,ДІ́ВКА діал.- Може ще заснеш на моїй постелі, доню?.. - кладучи дочку, казала мати (Панас Мирний); Стара Морозиха піклувалася все: - Може б ти, дочко, прилягла трохи? - Е, ні, тітко (А. Головко); Була тиха бесіда тихим вечором у батька з донькою (Г. Хоткевич); Питається [наймичка]: - Доню Катерино! Чи ще Марко не приїхав? (Т. Шевченко); Підійшли й полільниці, поздоровкались, пристояли. Чорнява й питає: - Хто ти є, доцю, відкіля? (І. Вирган); Був один цар, котрий мав дівку і три хлопці (казка).

Словник фразеологізмів

ма́мина до́нечка (до́ця). Зніжена, примхлива, розпещена дівчина. Ксеня не була маминою донечкою, вона мала й свої погляди і досить певний і своєрідний характер (С. Голованівський).

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 399.

Зовнішні посилання

https://uk.worldwidedictionary.org/%D0%B4%D0%BE%D1%86%D1%8F