Відмінності між версіями «Писарчук»

Версія за 15:55, 14 жовтня 2018

Писарчук, -ка, м. 1) Сынъ писаря. 2) Молодой писарь, канцеляриста.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ПИСАРЧУ́К, а, чол., розм. 1. Молодий писар. За столом три писарчуки, зігнувшись у дугу, скрипіли перами (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 37); Були такі часи, коли я був паном, тоді я служив у дворі писарчуком під рукою економа (Василь Стефаник, I, 1949, 257). 2. Син писаря.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 361.

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Писарчук, -ка, м. Сынъ писаря.

Писарь, -ря, м. 1) Писарь; канцеляриста; секретарь. Піп жиє з олтаря, а писарь з каламаря. Ном. № 212. 2) Названіе дамы трефъ при игрѣ въ цыгана. КС. 1887. VI. 466. Ум. писарець, писарьок. Грин. І. 89, писарчик. Левиц. І. 300. Чуб. III. 454.

Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 3, ст. 153.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

ПИ́САР, я, ч. 1. заст. Людина, що професійно займалася переписуванням паперів; писець. Довго я до тебе, Грицю, не писала, Бо не мала часу й писаря не мала (Щог., Поезії, 1958, 227). 2. Працівник штабної армійської канцелярії. Брянський запитав дозволу приймати транспорт. Самієв махнув на ходу рукою: — Приймай… Писарі оформлять пізніше… (Гончар, III, 1959, 69); Писар порився в своїй величезній сумці, де можна було вмістити не лише штабні документи, а при нагоді сховатись і самому щупленькому писареві, дістав звідти загсівські бланки (Збан., Над Десною, 1951, 40).

[Генера́льний] пи́сар — представник вищої військової адміністрації на Україні XVII-XVIII ст., який очолював генеральну військову канцелярію. Аж ось і генерального писаря уздріли. Той давно вже їздив по табору, гамуючи козацтво, тілько од його гамовання іще гірш підіймавсь гомін (П. Куліш, Вибр., 1969, 157); — Негоже чиниш, писарю, — трохи мирніше мовив Хмельницький, — де ж таке видано, щоб генеральний писар хабарі у негоціантів брав? (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 63).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 360.

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

Писарчу́к

Іменник чоловічого роду, істота

Розм.

Орфографічний словник української мови. 2005.

Ілюстрації

Медіа

Цікаві факти

Матеріал з Вікіпедії

Писарчу́к — українське прізвище. Утворено від розмовної назви молодого писаря за типовою для української мови моделлю (Коваль — Ковальчук, Писар — Писарчук тощо).

• Писарчук Микола Олексійович (1923, Кам'янець-Подільський) — український і абхазький художник.

• Писарчук Петро Іванович (1955) — народний депутат України 4-го, 5-го та 6-го скликань.

• Писарчук Юрій Олександрович — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни 2014–2015 років.

[1]