Відмінності між версіями «Овеченька»
(→Ілюстрації) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Овеченька, овечечка, -ки, '''''ж. ''Ум. отъ '''вівця. ''' | '''Овеченька, овечечка, -ки, '''''ж. ''Ум. отъ '''вівця. ''' | ||
[[Категорія:Ов]] | [[Категорія:Ов]] | ||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
Тлумачення слова у сучасних словниках | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
Версія за 18:24, 13 жовтня 2018
Овеченька, овечечка, -ки, ж. Ум. отъ вівця.
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Орфографічний словник української мови
Ове́чечка іменник жіночого роду, істота
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ОВЕ́ЧЕЧКА, и, жін. Зменш.-пестл. до овечка. Ся Гапка кожне слово так тихенько та любенько та жалібненько промовляла, неначе у цілісінькому світі божому нема такої, як вона, овечечки, коли б її не зражали [зраджували] ті щоки рум'яні (Марко Вовчок, VI, 1956, 238).
ОВЕ́ЧКА, и, жін.
1. Те саме, що вівця. Минули кілька хат. При дорозі стояла жінка і тримала на мотузку овечку (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 153); Точність у кожному русі, Вовну в мішки — і на склад! Зайде овечка в кожусі — Йде без кожуха назад! (Степан Олійник, Вибр., 1959, 144); * У порівняннях. Громада збилася в купу, як овечки під дощ (Панас Мирний, I, 1949, 304); Отак стояв пан директор, похнюплений, худенький, невеличкий.. Смирний, як овечка (Лесь Мартович, Тв., 1954, 196).
Прикидатися (прикинутися) овечкою — вдавати з себе сумирну або обмежену людину. — Про яке милостивий пан злодійство говорить? — Не прикидайся, Левку, овечкою. Хто мої ліси обкрадає? (Михайло Стельмах, I, 1962, 97); — А що пан тут робить? — прикинувся овечкою поляк. — Стою на посту, з якого ви ганебно втекли (Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 248).
