Відмінності між версіями «Жмурити»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
Рядок 2: Рядок 2:
 
[[Категорія:Жм]]
 
[[Категорія:Жм]]
 
Інфінітив жму́рити
 
Інфінітив жму́рити
однина множина
 
 
  Наказовий спосіб
 
  Наказовий спосіб
1 особа жму́рмо
+
1 особа жму́рмо
2 особа жмур жму́рте
+
2 особа жмур жму́рте
 
  МАЙБУТНІЙ ЧАС
 
  МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа жму́ритиму жму́ритимемо, жму́ритимем
+
1 особа жму́ритиму жму́ритимемо, жму́ритимем
2 особа жму́ритимеш жму́ритимете
+
2 особа жму́ритимеш жму́ритимете
3 особа жму́ритиме жму́ритимуть
+
3 особа жму́ритиме жму́ритимуть
 
  ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
 
  ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа жму́рю жму́римо, жму́рим
+
1 особа жму́рю жму́римо, жму́рим
2 особа жму́риш жму́рите
+
2 особа жму́риш жму́рите
3 особа жму́рить жму́рять
+
3 особа жму́рить жму́рять
 
==Словники==
 
==Словники==
 
Словник української мови
 
Словник української мови

Версія за 17:08, 13 жовтня 2018

Жмурити, -рю, -риш, гл. Щурить. Рання пташка зубці теребить, а пізня очиці жмурить. Ном. № 11309. Інфінітив жму́рити

Наказовий спосіб
1 особа	 	жму́рмо
2 особа	жмур	жму́рте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа	жму́ритиму	жму́ритимемо, жму́ритимем
2 особа	жму́ритимеш	жму́ритимете
3 особа	жму́ритиме	жму́ритимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа	жму́рю	жму́римо, жму́рим
2 особа	жму́риш	жму́рите
3 особа	жму́рить	жму́рять

Словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980): ЖМУ́РИТИ, рю, риш; наказ. сп. жмур; недок., перех. Стуляючи повіки, частково прикривати (очі). Рання пташка дзьобик чистить, а пізня очиці жмурить (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 204); Іван поспішавсь, стукавсь коліньми в смереки, одводив руками гіллячки і жмурив очі (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 350).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 538.

Словник Грінченка

Ілюстрації

Жмуритись.jpg Shiro the Kagoneko.jpg Photoicon.png Photoicon.png

Медіа

Див. також

Джерела та література

http://sum.in.ua/s/zhmuryty

Зовнішні посилання