Відмінності між версіями «Хлопіт»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Хло́піт, -поту, '''''м. ''и пр. = '''Клопіт и пр. '''''Голові хлопіт, а біді весілля. ''Ном. № 2215. | '''Хло́піт, -поту, '''''м. ''и пр. = '''Клопіт и пр. '''''Голові хлопіт, а біді весілля. ''Ном. № 2215. | ||
[[Категорія:Хл]] | [[Категорія:Хл]] | ||
| − | + | ||
| + | |||
| + | Словник української мови | ||
| + | Академічний тлумачний словник (1970—1980) | ||
| + | |||
| + | |||
| + | КЛО́ПІТ, поту, чол. | ||
| + | 1. Неспокій, хвилювання, зумовлені чим-небудь; турбота, тривога. Пан писар був у клопоті: він сам гаразд не знав, чого хотять «доктори» (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 194); За Вкраїну мою, чи то вдень, чи вночі, Моє серце сповнялось клопотом (Володимир Самійленко, I, 1958, 190); — Та нам це такий оце клопіт, що й вечеря не в вечерю; хлопець десь дівся (Степан Васильченко, II, 1959, 351); | ||
Версія за 15:50, 12 жовтня 2018
Хло́піт, -поту, м. и пр. = Клопіт и пр. Голові хлопіт, а біді весілля. Ном. № 2215.
Словник української мови
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
КЛО́ПІТ, поту, чол.
1. Неспокій, хвилювання, зумовлені чим-небудь; турбота, тривога. Пан писар був у клопоті: він сам гаразд не знав, чого хотять «доктори» (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 194); За Вкраїну мою, чи то вдень, чи вночі, Моє серце сповнялось клопотом (Володимир Самійленко, I, 1958, 190); — Та нам це такий оце клопіт, що й вечеря не в вечерю; хлопець десь дівся (Степан Васильченко, II, 1959, 351);
