Відмінності між версіями «Значок»

Версія за 14:40, 19 жовтня 2018

Значо́к, -чка, м. Значокъ. Веліли вони тобі сії значки до рук приймати, а мені листи королевські оддати. Дума.

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЗНАЧО́К, чка́, ч.

1. Невеличка, перев. металева пластинка прямокутної, округлої і т. ін. форми з певними зображеннями, якою нагороджують кого-небудь за заслуги або яку носять на знак солідарності з ким-, чим-небудь, приналежності до якоїсь організації чи на згадку про визначну подію. Блиснув на школярському козирку бурсацький значок (Вас., І, 1959, 188); Хома розстебнувся, виставляючи груди з гвардійським значком і медаллю «За відвагу» (Гончар, III, 1959, 251); Ось чималий значок — у червоному емалевому колі біжить спортсмен, грудьми розриваючи золоту фінішну стрічку (Собко, Стадіон, 1954, 67).

2. Зображення, що має певне значення; умовний знак. [Галя:] Учитель читає що-небудь, а ми пишемо; потім він дивиться, чи правильно написано, чи значки, як слідує, розставлено… (Мирний, V, 1955, 134); Листівка та мусила мати поштовий значок з печаткою, як водиться, і повинен був принести її сам листоноша (Вільде, Повнол. діти, 1960, 3); Фольклористи користуються системою додаткових значків, що допомагають точніше фіксувати народну музику (Нар. тв. та етн., 4, 1958, 81); // Предмет, що має якесь умовне значення. Гонки сі робляться зовсім не так, як я собі думала.. Я думала, що всі яхти стають перше в ряд, а потім переганяються наввипередки, тим часом вони всі роблять круги по морю навколо різних значків і котра більше кругів зробить в призначений час, та виграє (Л. Укр., V, 1956, 402); Зразу ж після сніданку хорунжі, повиносили на майдан курінні значки й повтикали в землю (Панч, Гомон. Україна, 1954, 255); // рідко. Клеймо, мітка. Олена побачила на Севериновій кубанці дірочку, з якої визирала вата..— Чи куля тебе приголубила, чи на сучок напоровся? — запитала насмішкувато. Северин огрів канчуком по чоботу, кинув спідлоба очі: — Це від твого Оксена значок (Тют., Вир, 1964, 540).

3. заст. Невеличкий прапорець, який присвоюється військовій частині для розпізнавання В степу мчить група вершників. Кумачевий значок, розвіваючись, майорить над ними вгорі на кінці піки (Гончар, II, 1959, 385).

Тлумачний словник Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935-1940

Значок, значка, чол. 1. Жетон, бляшка, що означає належність до якої-небудь організації, до категорії яких-небудь осіб. Університетський значок. Піонерський значок. Значок МОПРа. 2. Умовна позначка олівцем або чорнилом на чому-небудь. Поставити значок на полях.

Орфоепічний словник української мови

значок [значо/к] -чка/, м. (на) -чку/, мн. -чки/, -чк'і/ў

Ілюстрації

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання