Відмінності між версіями «Ріт»

Версія за 20:06, 10 жовтня 2018

Ріт, рота, м. 1) Ротъ. Суха.... ложка ріт дере. К. ПС. 12. 2) Въ сосудѣ: отверстіе, въ которое вливается и выливается жидкость. Шух. І. 179. Ум. Рото́чок.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Вікіпедія

Рот (лат. stoma, -atis) — тілесний отвір у тварин, через який приймається їжа і, у багатьох випадках, здійснюється дихання. У багатьох хребетних у роті розміщені зуби і язик. Зовнішньо рот може мати різну форму. У людини він облямований губами, у птахів він існує в формі дзьоба.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 886.

РОТ, а, чол. 1. Порожнина між верхньою і нижньою щелепами з отвором у нижній частині обличчя. Розсердився [Ентелл] і роз'ярився, Аж піну з рота попустив (Іван Котляревський, I, 1952, 98); Я роззявив рота й хотів дихнуть, а вода пішла в рот (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 94); Нарешті подали пиріг.. Солодкий, начинка з варення, а в роті так і тане (Іван Багмут, Опов., 1959, 7); * Образно. Хлопець ліпив зелених коників з глини. Він обпалював їх у червоному роті печі (Віталій Коротич, Поезії, 1967, 108); * У порівняннях. Я мусив.. перескакувати щілини на землі, наче розкриті жадібно роти (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 402); Вранці містечко бомбардували. Під ногами тріщало скло, вікна зяяли чорними ротами (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 358); // Обрис і розріз губ. Тільки тепер Данило придивляється, що в його небоги сумовито окреслений рот (Михайло Стельмах, II, 1962, 246); Розлючені обличчя, перекошені криком роти, розпатлані голови — все це насувалося на Гната (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 178); // Дзьоб, паща, писок і т. ін. у тварин. Ворона маленька, та рот великий (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 164); Покупці оглядають коні навкруги, заглядають їм в роти (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 357); Він обережно вийняв з рота собаки мокру од слини хустку (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 389); На самому краю джерела сиділа велика вирлоока жаба і вбирала в широкий рот ноженята дрібної пташки (Михайло Стельмах, II, 1962, 145); * У порівняннях. Розчинилися [двері], мов рот лютого звіра (Панас Мирний, I, 1954, 324). ♦ [Аж] у роті чорно у кого, кому — хтось дуже сердитий, лютий. Панночка на стільчику розкинулась, плаче; а стара над моєю головою стоїть і так то вже мене лає, така вже люта, — аж їй у роті чорно (Марко Вовчок, I, 1955, 109); Відривати від свого рота див. відривати 1; Відривати кусок від (од) рота див. кусок; Вкинути в рот див. вкидати; Дерти (драти) рот (рота) див. дерти; Дивитися (зазирати) в рот (в рота) — з цікавістю слухати кого-небудь. Цілий ряд очей дивився в рот бабі.., — Розкажіть казку (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 273); Крокуючи вулицею, подоляк метав жартами наліво й направо, а словаки, весело юрмлячись довкола, на ходу зазирали йому в рота, виловлювали кожне сказане слово (Олесь Гончар, III, 1959, 323); Забути язика в роті див. забувати; Зав'язувати (зав'язати) рот (рота) див. зав'язувати; Загородити рота (рот) див. загороджувати; Закривати (закрити) рота (рот) див. закривати; Закувати рота див. заковувати; Заліплювати (заліпити) рот (роти) див. заліплювати; Замазувати (замазати) рота див. замазувати; Замикати (замкнути) рот (рота) див. замикати; Засупонити рота див. засупонювати; Затикати (заткнути, заткати) рота див. затикати 1; Затуляти (затулити) рот (рота) див. затуляти; Заціпити рот (рота) див. заціплювати; Зашити рота див. зашивати; Знати [тільки] з миски (з носа) та в рот див. знати; З піною в роті (біля рота) — у великому гніві, зі злістю. Галчан поривався першим увійти в хату, але молодиці не пускали його.., і він з піною в роті, лаючись та розштовхуючи всіх, перся до дверей (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 282); Хлопець упав. Йосель з піною біля рота кинувся його топтати (Гнат Хоткевич, I, 1966, 162); З рота верне що — що-небудь дуже неприємне для споживання. Його мучило.. життя в казармі вонючій та вонюча їжа.. Каша з рота верне (Панас Мирний, I, 1949, 224); З рота видирати у кого — кривдити чим-небудь когось. — Ґазда.., а в бінної [бідної] удови з рота видираєш (Гнат Хоткевич, II, 1966, 65); [Й] горобець у роті не наслідив у кого — хтось нічого не їв. — Люди добрі! На бога, дайте мені чистий спокій, бо ви сте харчували, як зіходили до церкви, а у мене ще й горобець у роті не наслідив (Гнат Хоткевич, II, 1966, 14); [Й] ріски в роті не було (не мав, не мала і т. ін.); [Й] ріски в рот не брав (не брала і т. ін.) див. ріска; [Й] рісоньки в роті не було (не мав, не мала і т. ін.); [Й] рісоньки в рот не брав (не брала і т. ін.) див. рісонька; [Й] рісочки в роті не було (не мав, не мала і т. ін.); [Й] рісочки в рот не брав (не брала і т. ін.) див. рісочка; [Й] росинки [ще] не було в роті див. росинка; [Й] рота не роззявляв (роззявив, розкривав, розкрив) хто — хто-небудь не промовляв жодного слова. Після цього баба вже й рота не роззявляла (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 298); Хоч голову скрути, Про мене!.. Я тепер і не роззявлю рота (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 61); — Стояли, кажуть, всі — як один, зціпивши зуби, і навіть рота ніхто не розкрив (Олесь Гончар, II, 1954, 104); Кривити рота див. кривити; Крихти в роті не було; І крихти в рот не брав (не брала і т. ін.) див. крихта; Куток (кутки) рота див. куток; Ловити слова із рота див. ловити; Набирати (набрати, понабирати) води в рот — замовкати. — Вже я й мовчу, вже я й набираю води в рот — все одно .. він виведе тебе з останнього терпіння (Юрій Збанацький, Мор. чайка, 1959, 116); [Чоловік:] Ви що, води понабирали в рот?.. Заціпило? Прошу відповідать (Олександр Підсуха, Жарти.., 1968, 125); На весь (ввесь, увесь) рот кричати (співати, сміятися і т. ін.) — дуже голосно, щосили кричати (співати, сміятися і т. ін.). Деякі діти кричали на весь рот (Панас Мирний, IV, 1955, 195); Усі.. співають на увесь рот, а вона і губоньок не роззіва (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 426); Як тільки вона трохи сердилась, з неї спадала та солодка луска, і вона лаялась і кричала на ввесь рот (Нечуй-Левицький, II, 1956, 267); Не йде в рот див. іти; Не клади пальця (пальців) у рот див. класти; Нема чого в рот покласти — нічого їсти. При панській власті нема чого у рот покласти (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 118); Не можна взяти до рота; В рот не візьмеш що — що-небудь дуже несмачне, не придатне для споживання. До нового року їх [яблук] не можна було взяти до рота, так нещадно вони кривили губи й обличчя (Михайло Стельмах, II, 1962, 339); Не пішла чарка до рота див. піти; Ні пари з рота див. пара 2; Позаливати роти горілкою див. позаливати; Розжовувати (розжувати) і в рот (до рота) класти (покласти) — дуже докладно пояснювати. — Воно й так зрозуміло, — образився Сафат, якому здалося, що йому розжовують і до рота кладуть (Юрій Яновський, Мир, 1956, 286); Роззявляти (роззявити, розкривати, розкрити) рот (рота): а) починати промовляти, говорити. Іду я по ризі та шкутильгаю. А Солов'їха вже й рота роззявила: «..Покарав тебе господь! бодай була й другу ногу зломила!» (Нечуй-Левицький, II, 1956, 8); б) (на кого) починати лаяти кого-небудь, кричати на когось; в) захоплено або здивовано слухати чи дивитися на кого-, що-небудь, забуваючи про все інше. У хаті слухали, роззявивши роти, намагаючись не пропустити жодного слова (Яків Качура, Вибр., 1953, 185); Вдягла [мати] ту хустку та така стала, що я аж рота роззявив з подиву (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 16); Чоловік повертає голову і з подиву розкриває рота, а сокира сама вислизає з руки: вулицею, погойдуючись,.. пливли його воли (Михайло Стельмах, I, 1962, 570); г) бути неуважним. — Ну, гони биків, чого рота роззявив? (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 10); д) (на що) заздрячи, посягати на що-небудь. [Репа:] Отже, капосна дитина — в голубник полізла... На чуже добро ще змалку рота роззявляє (Сава Голованівський, Драми.., 1958, 390); — Ну, чого ж, і ти був хазяїном. П'ять моргів землі чужої мав. Широко розкривав рота на чуже добро (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 219); Розтуляти (розтулити) рот (рота) — починати говорити. Чубенко даром рота не розтулить,.. він зараз кричатиме про Донбас, про мету, про революцію (Юрій Яновський, II, 1958, 211); Рот аж по вуха у кого — у кого-небудь широко розтягнуті губи. Байдуже, що в нього рот аж по вуха і ластовиння на виду повне решето, зате до чого думки хороші..! (Олександр Довженко, I, 1958, 74); Рот на замок — мовчи. — З'явишся в Троянівку — рот на замок (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 442); Тягнути (висмикувати і т. ін.) слова з рота — промовляти повільно, спроквола. Як до мене говорить [Омелько], то тягне ті слова з рота, неначе з-під землі викопує (Нечуй-Левицький, II, 1956, 15); Упустити рака з рота — не зуміти скористатися щасливою нагодою; У рот не брати див. брати; У рот не лізе див. лізти; Як (мов і т. ін.) води в рот набрати див. вода.

2. перен., розм. Кожна окрема людина (при розподілі витрат, харчових запасів і т. ін.); Їдець. — Є в нашім селі такий чоловік... Не багатий, не бідний — п'ять соток на три роти (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 35); // Член сім'ї, утриманець, який харчується разом з іншими її членами. [Одарка:] Що ж у мене є? Гола душа, та дрантям прикрите тіло, та отих двоє ненажерливих ротів… (Панас Мирний, V, 1955, 234); В нього аж п'ять ротів, як вітряків, щось треба кинути на жорна (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 232). ♦ Зайвий рот — про того, хто обтяжує. І знов пригадує Артем, що тільки не розповідав йому батько про своє дитинство. На третьому році лишився круглим сиротою. Жив у тітки — не любила: своїм рахуби не дасть, а ще й він зайвим ротом (Андрій Головко, II, 1957, 389).

Ілюстрації

Медіа