Відмінності між версіями «Овеча»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(→Сучасні словники) |
(→Словник відмін) |
||
| Рядок 12: | Рядок 12: | ||
овеча́ | овеча́ | ||
іменник середнього роду, істота | іменник середнього роду, істота | ||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
Версія за 19:12, 10 жовтня 2018
Овеча, -чати, с. Ягненокъ; овечка. Бере (вовк) чи овеча, чи порося. О. 1861. VIII. 96. Пара воликів єсть і овечат трохи. Рудч. Ск. І. 207.
Зміст
Сучасні словники
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ОВЕЧА́, а́ти, с. Пестл. до вівця́. Вона вирвала бадилину нехворощі і гнала додому худесенькі овечата (Н.-Лев., III, 1956, 329); — Прийдеться, мабуть, — гадає Марта, — й овечата продати під осінь, а ціна ж тепер на скотину — не годуй краще… (Кос., Новели, 1962, 64); * У порівн. Переполохані панянки тулились по кутках, як овечата розігнаної вовком отари (Стор., І, 1957, 375).
Орфографічний словник української мови. 2005
овеча́ іменник середнього роду, істота
Ілюстрації
|
|
|
|
