|
|
| Рядок 1: |
Рядок 1: |
| | | | |
| − | ЧОРНИТИ, ню, яйш, недок., перех.
| + | '''Чорнити''', -ню́, -ниш, гл. 1) Чернить, красить въ черный цвѣтъ. Та й купили білила, ще й чорного чорнила... дівчатам запаски чорнити. Грин. III. 95. 2) Поносить. |
| − | | + | [[Категорія:Чо]] |
| − | 1. Робити що-небудь чорним (у 1—3 знач.); забарвлювати в чорний колір. А над усім той дим, той легкий дим, .. п'є кров з лиця і гасить людський погляд, обличчя білить і чорнить одежу, і барви всі рівняє сивизною (Леся Українка, I, 1951, 236); Без спочинку здригається і стогне земля, і пожежі застилають обрій димами, чорнять половину неба (Михайло Стельмах, Вел. рідня, 1951, 533). | + | |
| − | | + | |
| − | 2. перен. Ганьбити, знеславлювати кого-, що-небудь. Якби сам був білий, то б не чорнив другого (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 191); — Не від сьогодні знаю, що лихі язики чорнять мене буцімто я заробляю гроші якимсь нечесним способом (Іван Франко, VI, 1951, 383).
| + | |
| − | | + | |
| − | 3. Покривати черню (у 1 знач.); воронувати.
| + | |
Версія за 12:53, 24 жовтня 2018
Чорнити, -ню́, -ниш, гл. 1) Чернить, красить въ черный цвѣтъ. Та й купили білила, ще й чорного чорнила... дівчатам запаски чорнити. Грин. III. 95. 2) Поносить.
