Відмінності між версіями «Діжун»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(→Сучасні словники) |
(→Словникукраїнської мови в 11т.) |
||
Рядок 7: | Рядок 7: | ||
1. Низька широка дерев'яна діжка, в якій готують тісто на хліб. Вона й опару постановила.., вона й діжу з тістом на піч поставила (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 227); Молодиця вимішувала хліб в діжі (Микола Шеремет, В партиз. загонах, 1947, 57); * У порівняннях. В одчинені вікна заглянув червоний, великий, як діжа, місяць (Нечуй-Левицький, I, 1956, 357). | 1. Низька широка дерев'яна діжка, в якій готують тісто на хліб. Вона й опару постановила.., вона й діжу з тістом на піч поставила (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 227); Молодиця вимішувала хліб в діжі (Микола Шеремет, В партиз. загонах, 1947, 57); * У порівняннях. В одчинені вікна заглянув червоний, великий, як діжа, місяць (Нечуй-Левицький, I, 1956, 357). | ||
− | 2. розм. Виготовлене у цій посудині тісто. Тільки що Оксана з водою у двері — мати на неї і напалася: і де вона була, і чого так довго ходила.., що вже й діжа зійшла (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 437); Затопила [Катря] в печі й стала діжу місити (Андрій Головко, II, 1957, 206 | + | 2. розм. Виготовлене у цій посудині тісто. Тільки що Оксана з водою у двері — мати на неї і напалася: і де вона була, і чого так довго ходила.., що вже й діжа зійшла (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 437); Затопила [Катря] в печі й стала діжу місити (Андрій Головко, II, 1957, 206). |
− | + | ||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== |
Версія за 16:18, 9 жовтня 2018
Діжун, -на, м. = Діж. КС. 1884. IV. 698.
Зміст
Словникукраїнської мови в 11т.
ДІЖА́, і, жін.
1. Низька широка дерев'яна діжка, в якій готують тісто на хліб. Вона й опару постановила.., вона й діжу з тістом на піч поставила (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 227); Молодиця вимішувала хліб в діжі (Микола Шеремет, В партиз. загонах, 1947, 57); * У порівняннях. В одчинені вікна заглянув червоний, великий, як діжа, місяць (Нечуй-Левицький, I, 1956, 357).
2. розм. Виготовлене у цій посудині тісто. Тільки що Оксана з водою у двері — мати на неї і напалася: і де вона була, і чого так довго ходила.., що вже й діжа зійшла (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 437); Затопила [Катря] в печі й стала діжу місити (Андрій Головко, II, 1957, 206).