Відмінності між версіями «Хнюра»
(→Сучасні словники) |
|||
| Рядок 3: | Рядок 3: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| + | |||
| + | |||
Тлумачення слова у сучасних словниках | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
ХНЮРА | ХНЮРА | ||
-и, ч. і ж., хнюрко, -а, ч., зах. - Похмура, буркотлива людина. | -и, ч. і ж., хнюрко, -а, ч., зах. - Похмура, буркотлива людина. | ||
| + | |||
| + | |||
| + | '''Академічний тлумачний словник (1970—1980)''' | ||
| + | |||
| + | 1. Схильний буркотати, бурчати; який буркоче, бурчить (про людину). Він завжди був трохи грубуватий і буркотливий (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 217); — Лежи тихо! Чого крутишся! Їй [дитині] і там добре, — підійшла буркітлива Тайфіде (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 375); | ||
| + | |||
| + | // Який виражає незадоволення. Випускає [жаба] з себе згуки, раз жалібні.., то знов сердиті, буркотливі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 285). | ||
| + | |||
| + | 2. Який часто воркує, любить воркувати (про голубів). — Чи бачили сивую голубку? ..Яка вона? — Сиза, сиза, буркотлива (Павло Чубинський, V, 1874, 24). | ||
| + | |||
| + | |||
| + | |||
| + | '''Тлумачний словник Кузнєцова''' | ||
| + | |||
| + | Буркотливий -а, -е; -лів, -а, -о. Схильний бурчати, бурчати. В. старий. // Виражає невдоволення, роздратування. | ||
| + | |||
| + | |||
| + | '''Тлумачний словник Ушакова''' | ||
| + | |||
| + | Буркотливий, буркотлива, буркітливе; буркотливий, незадоволена, невдоволено. Постійно буркливий, незадоволений. Буркотливий дід всім набрид. | ||
| + | |||
| + | |||
| + | '''Сучасний тлумачний словник російської мови Єфремової''' | ||
| + | |||
| + | 1. | ||
| + | Схильний до бурчання; буркотливий. | ||
| + | |||
| + | 2. | ||
| + | Виражає невдоволення, роздратування (про голос, інтонації і т.п.) | ||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
Версія за 23:32, 17 жовтня 2018
Хню́ра, -ри, об., хнюрко́, -ка, м. Угрюмый, ворчливый чоловѣкъ. Вх. Зн. 76.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках ХНЮРА -и, ч. і ж., хнюрко, -а, ч., зах. - Похмура, буркотлива людина.
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
1. Схильний буркотати, бурчати; який буркоче, бурчить (про людину). Він завжди був трохи грубуватий і буркотливий (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 217); — Лежи тихо! Чого крутишся! Їй [дитині] і там добре, — підійшла буркітлива Тайфіде (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 375);
// Який виражає незадоволення. Випускає [жаба] з себе згуки, раз жалібні.., то знов сердиті, буркотливі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 285).
2. Який часто воркує, любить воркувати (про голубів). — Чи бачили сивую голубку? ..Яка вона? — Сиза, сиза, буркотлива (Павло Чубинський, V, 1874, 24).
Тлумачний словник Кузнєцова
Буркотливий -а, -е; -лів, -а, -о. Схильний бурчати, бурчати. В. старий. // Виражає невдоволення, роздратування.
Тлумачний словник Ушакова
Буркотливий, буркотлива, буркітливе; буркотливий, незадоволена, невдоволено. Постійно буркливий, незадоволений. Буркотливий дід всім набрид.
Сучасний тлумачний словник російської мови Єфремової
1. Схильний до бурчання; буркотливий.
2. Виражає невдоволення, роздратування (про голос, інтонації і т.п.)
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Зовнішні посилання
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Ілюстрації
|
|
|
|
|
