Відмінності між версіями «Хвастливий»
(→Словник української мови в 11 тт.) |
(→Словник української мови в 11 тт.) |
||
| Рядок 3: | Рядок 3: | ||
==Словник української мови в 11 тт.== | ==Словник української мови в 11 тт.== | ||
| − | '''ХВАСТЛИВИЙ''', а, е. Те саме, що хвалькуватий. Жінки замислилися: на хвастливу річ Одарчину вони не знали, що відповідати. | + | '''ХВАСТЛИВИЙ''', а, е. Те саме, що хвалькуватий. ''Жінки замислилися: на хвастливу річ Одарчину вони не знали, що відповідати. |
| − | + | '' | |
'''ХВАЛЬКУВА́ТИЙ''', а, е. | '''ХВАЛЬКУВА́ТИЙ''', а, е. | ||
| − | 1. Який любить себе хвалити, схильний до вихваляння. Чирик був старим, досвідченим горобцем.. Але він не зважав на свої роки, а, як і раніш, був по-молодечому моторним і хвалькуватим (Збан., Мор. чайка, 1959, 224); Давно вже мав він намір набити цього випещеного, хвалькуватого гімназиста (Коп., Петрогр. хлопчик, 1950, 3). | + | 1. Який любить себе хвалити, схильний до вихваляння. ''Чирик був старим, досвідченим горобцем.. Але він не зважав на свої роки, а, як і раніш, був по-молодечому моторним і хвалькуватим (Збан., Мор. чайка, 1959, 224); Давно вже мав він намір набити цього випещеного, хвалькуватого гімназиста (Коп., Петрогр. хлопчик, 1950, 3). |
| − | + | '' | |
| − | 2. Який містить у собі похвальбу. Сергій Коляда ледве стримував усмішку, згадуючи хвалькуваті слова Цимбала (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 13). | + | 2. Який містить у собі похвальбу. ''Сергій Коляда ледве стримував усмішку, згадуючи хвалькуваті слова Цимбала (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 13). |
| + | '' | ||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
Версія за 07:53, 9 жовтня 2018
Хвастливий, -а, -е = Хвастовитий. Багатого з хвастливим не роспізнаєш. Фр. Пр. 92.
Зміст
Словник української мови в 11 тт.
ХВАСТЛИВИЙ, а, е. Те саме, що хвалькуватий. Жінки замислилися: на хвастливу річ Одарчину вони не знали, що відповідати. ХВАЛЬКУВА́ТИЙ, а, е. 1. Який любить себе хвалити, схильний до вихваляння. Чирик був старим, досвідченим горобцем.. Але він не зважав на свої роки, а, як і раніш, був по-молодечому моторним і хвалькуватим (Збан., Мор. чайка, 1959, 224); Давно вже мав він намір набити цього випещеного, хвалькуватого гімназиста (Коп., Петрогр. хлопчик, 1950, 3). 2. Який містить у собі похвальбу. Сергій Коляда ледве стримував усмішку, згадуючи хвалькуваті слова Цимбала (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 13).
Ілюстрації
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
1.Вікіпідея 2.psihomed.com 3.Словник української мови в 11 тт.
