Відмінності між версіями «Хекнути»
(→Див. також) |
(→Джерела та література) |
||
| Рядок 21: | Рядок 21: | ||
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
| + | 1.Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 50. | ||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
Версія за 14:16, 6 жовтня 2018
Хекнути, -ну, -неш, гл. Вскрикнуть съ звукомъ хе, хек — при ударѣ, напр. Я, каже, добре йому дав, він аж хекнув. Новомоск. у.
Зміст
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.
ХЕ́КНУТИ, ну, неш, док., розм. Однокр. до хе́кати 2. — А як би так, щоб їх [грошей] зовсім не було?.. — Хе! — хекнув Яків: — А чи гірше б воно було? чи краще? Як ти скажеш, Бороше? (Мирний, І, 1954, 277); — Гех,— хекнув Хома, розмахуючись з-за плеча. Сокира впилася в дерево (Гончар, III, 1959, 226); Соя помовчав, зважуючи, чи переконливі його слова, ударив кілька разів кайлом у землю, відвалив брилу грунту і, хекнувши, розбив її на дрібні шматочки (Ткач, Плем’я.., 1961, 49); Іван хекнув, засміявся (Стельмах, II, 1962, 235); // безос. Ніздрі Петру зарухались, він потяг у легені повітря, видихнув, аж хекнуло, наче ковальський міх (Чаб., Балкан. весна, 1960, 8)
Ілюстрації
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
1.Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 50.
