Відмінності між версіями «Кметиця»
(редагування статті) |
|||
| Рядок 24: | Рядок 24: | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Кметиця1.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Кметиця1.jpg|x140px]] | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[ | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Кметиця3.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[ | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Кметиця.jpg|x140px]] |
| − | + | ||
|} | |} | ||
Поточна версія на 17:42, 4 жовтня 2018
Кмети́ця, -ці, ж. Крестьянка, жена крестьянина. Коб мі Бог дав такі косоньки, годна ж бим бути за кмітським сином, за кмітським сином кметицьов бути. Гол. ІV. 77.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
Пов’язані слова: КМІТИТИ, кмічу, кмітиш, рідко КМЕТИТИ, кмечу, кметиш і КМІТУВАТИ, рідко КМЕТУВАТИ, ую, уєш, недок. 1. Те саме, що міркувати; розмірковувати. Сіла вона та й кмітить; вона сподівалась, чи не над'їде хто та підвезе її до другого села (Нечуй-Левицький, III, 1956, 210); Все на один лад кметуючи, дійшли вони до Волоської (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 26); — Як би вислизнути з-під ласкавої опіки [отамана]? — кмітували [друзі] (Яків Качура, II, 1958, 372); // Розуміти, тямити. Уже дитина кметить (Словник Грінченка). 2. за ким — чим, діал. Спостерігати, стежити. Радюк не зводив очей з Ольги й кмітив за нею (Нечуй-Левицький, I, 1956, 548). 3. діал. Зауважувати, помічати. З тим я й поїхав, а вже кмітую, що мій Савка аж горить з нетерплячки (Іван Франко, II, 1950, 42). Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 195.
Іноземні словники
Словари и энциклопедии на Академике
КМЕТИЦЯ -- хазяйка [VI] -- кметиця (170)—заможна селянка [MО] -і, ж., зах. Селянка.
Ілюстрації
|
|
|
