Відмінності між версіями «Шарахнути»
(→Сучасні словники) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | == | + | ==Тлумачний словник== |
| − | + | ||
| + | ШАРАХНУТИ, ну, неш, док., розм. | ||
| + | |||
| + | 1. неперех. Однокр. до шарахати. Тільки він ступив у ґанок, звідтіля.. шарахнули кури, гуси, качки, голуби, горобці, навіть поросята (Нечуй-Левицький, I, 1956, 167); Кінь зробив великий стрибок — наче хотів скинути їздця. Всі шарахнули врозтіч (Юрій Смолич, V, 1959, 700); Наступаючі шарахнули убік, а Тимко побіг прямо, стріляючи на ходу (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 498); * Образно. Сухі вогняні язики потяглися в небо, сутінки шарахнули в сторони і там застигли, готові щохвилини кинутися на вогонь (Василь Минко, Ясні зорі, 1951, 220); | ||
| + | // куди. Швидко побігти, метнутися куди-небудь. Люди шарахнули у двір за рядном (Панас Мирний, I, 1954, 313). | ||
| + | |||
| + | 2. по кому—чому, перех. і неперех. Несподівано ударити. І як розмахнеться [Іван] востаннє, як шарахне Змія ще раз батогом з восьмипудовим каменем (Анатолій Шиян, Іван — мужицький син, 1959, 71); | ||
| + | // Вистрелити; розірватися, вибухнути. — Дзвіниця он біліє: треба по ній шарахнути (Олесь Гончар, II, 1959, 77); І тут же шарахнув постріл (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 538); — Його танк загорівся десь за березовим гаєм, а він якось вихопився, добіг до перших будинків, а тут ще бомба поблизу шарахнула (Олесь Гончар, IV, 1960, 42); | ||
| + | // Убити когось. — А пам'ятаєте, батьку, Ніжині з оцього коника дванадцятьох петлюрівців шарахнув? (Олександр Довженко, I, 1958, 171); | ||
| + | // чим, що і без додатка. Різко кинути, жбурнути, линути щось. Зеленкуваті очі Гната зробилися оскаженілими, він крутнувся по хаті, вхопив з лави відро і шарахнув водою в піч, залив вогонь (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 68). | ||
| + | |||
| + | 3. неперех., перен. Сказати щось раптово, несподівано, з наміром вразити когось. — Чия вірно опановую діалектичний матеріалізм, товаришу Микола? — «Діалектичний матеріалізм» Шурка приберіг аж на самий кінець [розмови] і шарахнув ним з явним розрахунком ошелешити Ласточкіна (Юрій Смолич, V, 1959, 116). | ||
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
Версія за 23:03, 3 жовтня 2018
Зміст
Тлумачний словник
ШАРАХНУТИ, ну, неш, док., розм.
1. неперех. Однокр. до шарахати. Тільки він ступив у ґанок, звідтіля.. шарахнули кури, гуси, качки, голуби, горобці, навіть поросята (Нечуй-Левицький, I, 1956, 167); Кінь зробив великий стрибок — наче хотів скинути їздця. Всі шарахнули врозтіч (Юрій Смолич, V, 1959, 700); Наступаючі шарахнули убік, а Тимко побіг прямо, стріляючи на ходу (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 498); * Образно. Сухі вогняні язики потяглися в небо, сутінки шарахнули в сторони і там застигли, готові щохвилини кинутися на вогонь (Василь Минко, Ясні зорі, 1951, 220); // куди. Швидко побігти, метнутися куди-небудь. Люди шарахнули у двір за рядном (Панас Мирний, I, 1954, 313).
2. по кому—чому, перех. і неперех. Несподівано ударити. І як розмахнеться [Іван] востаннє, як шарахне Змія ще раз батогом з восьмипудовим каменем (Анатолій Шиян, Іван — мужицький син, 1959, 71); // Вистрелити; розірватися, вибухнути. — Дзвіниця он біліє: треба по ній шарахнути (Олесь Гончар, II, 1959, 77); І тут же шарахнув постріл (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 538); — Його танк загорівся десь за березовим гаєм, а він якось вихопився, добіг до перших будинків, а тут ще бомба поблизу шарахнула (Олесь Гончар, IV, 1960, 42); // Убити когось. — А пам'ятаєте, батьку, Ніжині з оцього коника дванадцятьох петлюрівців шарахнув? (Олександр Довженко, I, 1958, 171); // чим, що і без додатка. Різко кинути, жбурнути, линути щось. Зеленкуваті очі Гната зробилися оскаженілими, він крутнувся по хаті, вхопив з лави відро і шарахнув водою в піч, залив вогонь (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 68).
3. неперех., перен. Сказати щось раптово, несподівано, з наміром вразити когось. — Чия вірно опановую діалектичний матеріалізм, товаришу Микола? — «Діалектичний матеріалізм» Шурка приберіг аж на самий кінець [розмови] і шарахнув ним з явним розрахунком ошелешити Ласточкіна (Юрій Смолич, V, 1959, 116).
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Зовнішні посилання
Шарахнути, -хну, -неш, гл. 1) Броситься, метнуться. Кінь як шарахне у бік! МВ. III. 47. Народ так і шарахнув з манастиря. ЗОЮР. І. 297. Діти.... налагодились шарахнути за двері. Мир. ХРВ. 186. 2) Ударить, выстрѣлить. Мій братік лучче стріляє: як шарахне в стадо гусей, так разом кількоро їх і вб’є. О. 1861. XI. 73.
