Відмінності між версіями «Здибатися»
| Рядок 2: | Рядок 2: | ||
[[Категорія:Зд]] | [[Категорія:Зд]] | ||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | Словник української мови, | ||
| + | Академічний тлумачний словник (1970—1980) | ||
| + | http://sum.in.ua/ | ||
| + | ЗДИ́БАТИСЯ див. здиба́тися. | ||
| + | ЗДИБА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся і ЗДИ́БУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ЗДИ́БАТИСЯ, зди́баюся, зди́баєшся і діал. здиблюся, здиблешся, док. Зустрічатися з ким-небудь, ідучи або прийшовши кудись. Літом вони мало здибалися, бо не мали часу з-за господарських робіт, зате взимі дуже часто (Лесь Мартович, Тв., 1954, 246); На дорозі все частіше й частіше здибалися спочатку окремі постаті, а потім і цілі групи солдатів, що тікали з армії його величності короля румунського (Яків Качура, Вибр., 1953, 325); Біля їдальні здибався їй літній, років, мабуть, за п'ятдесят, чоловік (Вадим Собко, Нам спокій.., 1959, 93); * Образно. — Не бачив ти, виходить, смаленого вовка, — далі провадив Василь Васильович. — Здибались труднощі — він і скис, і голову склав на руки (Олекса Гуреїв, Наша молодість, 1949, 123); | ||
| − | + | // перен. Зазнавати чого-небудь, переживати щось. Десь здиблеться [Сава] з нещастям, сам звертається до нього лицем (Ольга Кобилянська, II, 1956, 139). | |
| − | + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 535. | |
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Zdybatysa28112017.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Zdybatysa28112017(2).jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Zdybatysa28112017(1).jpg|x140px]] |
| − | + | ||
|} | |} | ||
==Медіа== | ==Медіа== | ||
| − | + | {{#ev:youtube|fboygdcCojY}}. | |
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
| + | https://www.youtube.com | ||
| + | http://sum.in.ua | ||
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут філології]] | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут філології]] | ||
[[Категорія:Слова 2017 року]] | [[Категорія:Слова 2017 року]] | ||
Поточна версія на 01:47, 28 листопада 2017
Здибатися, -баюся, -єшся, сов. в. здибатися, -баюся, -єшся, гл. Встрѣчаться, встрѣтиться. Ой здибається сива голубонька та з сивими соколами. Лукаш. 143. Бігла Гандзя, бігла густими лозами, здибалася она з трома соколами. Чуб. V. 722.
Сучасні словники
Словник української мови, Академічний тлумачний словник (1970—1980) http://sum.in.ua/
ЗДИ́БАТИСЯ див. здиба́тися.
ЗДИБА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся і ЗДИ́БУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ЗДИ́БАТИСЯ, зди́баюся, зди́баєшся і діал. здиблюся, здиблешся, док. Зустрічатися з ким-небудь, ідучи або прийшовши кудись. Літом вони мало здибалися, бо не мали часу з-за господарських робіт, зате взимі дуже часто (Лесь Мартович, Тв., 1954, 246); На дорозі все частіше й частіше здибалися спочатку окремі постаті, а потім і цілі групи солдатів, що тікали з армії його величності короля румунського (Яків Качура, Вибр., 1953, 325); Біля їдальні здибався їй літній, років, мабуть, за п'ятдесят, чоловік (Вадим Собко, Нам спокій.., 1959, 93); * Образно. — Не бачив ти, виходить, смаленого вовка, — далі провадив Василь Васильович. — Здибались труднощі — він і скис, і голову склав на руки (Олекса Гуреїв, Наша молодість, 1949, 123);
// перен. Зазнавати чого-небудь, переживати щось. Десь здиблеться [Сава] з нещастям, сам звертається до нього лицем (Ольга Кобилянська, II, 1956, 139). Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 535.
Ілюстрації
|
.jpg)
|
.jpg)
|
