Відмінності між версіями «Сміття»
м |
|||
| Рядок 58: | Рядок 58: | ||
===[https://uk.wikipedia.org/wiki/Сміття Матеріал з Вікіпедії]=== | ===[https://uk.wikipedia.org/wiki/Сміття Матеріал з Вікіпедії]=== | ||
| − | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/ | + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Фаховий коледж «Універсум»]] |
| − | [[Категорія:Слова | + | |
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Слова 2024 року/Фаховий коледж «Універсум»]] | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Слова 2024 року]] | ||
Поточна версія на 11:48, 19 квітня 2024
Сміття, -тя, с. 1) Соръ, мусоръ. Чи я в мужа не жона, чи не господиня? Сім день хати не мела, сміття не носила. Нп. 2) Бранное: дрянь. Камен. у. Що я за господиня? Я сміття проти моєї пані матки. Г. Барв. 426. Ум. Сміттячко. Чуб. V. 1112.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
СМІ́ТТЯ́, сміття, сер. 1. Дрібні, перев. сухі покидьки. Найстарша Паляникова дочка, Василина, обмітала коло порога сміття (Нечуй-Левицький, II, 1956, 29); З дверей приміщення прибиральниця виносить урну із сміттям (Андрій Головко, I, 1957, 477); Вітерець крутив по подвір'ї сміття й папірці (Юрій Яновський, II, 1958, 234); * У порівняннях. — Зараз же перебирайся в село! Не переберешся — завтра розкидаю, мов сміття, і твою хату! — Не діждешся, панеї (Михайло Стельмах, I, 1962, 421). ♦ Виносити (винести) сміття з хати див. виносити; Не валяється на смітті див. валятися; Носити (понести) сміття під хату: а) те саме, що Виносити (винести) сміття з хати (див. виносити). Не носи сміття під чужу хату (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 167); б) про зло, заподіяне замість вдячності за зроблене добро; Як сміття — дуже багато, безліч. — Годинників у них, як сміття (Олесь Гончар, III, 1959, 295). 2. перен., розм. Те, що не має значення, цінності і т. ін.; що-небудь зайве, непотрібне. — Певно, сміття! — зневажливо буркнув Лімбах, відкладаючи книжку, якої заголовка, очевидно, не вмів прочитати (Іван Франко, IV, 1950, 244); Розуміння високого обов'язку перед народом зобов'язує літераторів вести боротьбу проти.. викривлень і засмічення рідної мови словесним сміттям (Радянське літературознавство, 12, 1967, 51); * У порівняннях. Чи вартий той людського слова, Хто відкидає, як сміття, Діла Веласкеса й Сєрова, Матейка й Рєпіна життя? (Максим Рильський, III, 1961, 217). 3. лайл. Людина, яка здійснює ганебні, підлі, мерзенні вчинки. Кинувся пан до панії і насилу одірвав її від Христі. — Вона... вона... — пручаючись у руках у пана, гукала пані... — Погань! сміття! (Панас Мирний, III, 1954, 253); — Хіба це чесний пролетарій? Це блазень, якого можна купити й продати.. Це покидьок, сміття! (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 122); Народ одностайно вирішив вимести оунівське сміття з нашої вільної української землі, щоб не плюгавило воно наших днів, не затьмарювало радості нашого щасливого життя (Юрій Мельничук, Коли кров.., 1960, 138).
Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка
Сміття, -тя, с. 1) Соръ, мусоръ. Чи я в мужа не жона, чи не господиня? Сім день хати не мела, сміття не носила. Н. п. 2) Бранное: дрянь. Камен. у. Що я за господиня? Я сміття проти моєї пані матки. Г. Барв. 426. Ум.сміттячко. Чуб. V. 1112.
Публічний електронний словник української мови
СМІ́ТТЯ́, смі́ття́, с. 1. Дрібні, перев. сухі покидьки. Найстарша Паляникова дочка, Василина, обмітала коло порога сміття (Н.-Лев., II, 1956, 29); З дверей приміщення прибиральниця виносить урну із сміттям (Головко, І, 1957, 477); Вітерець крутив по подвір’ї сміття й папірці (Ю. Янов., II, 1958, 234); * У порівн.— Зараз же перебирайся в село! Не переберешся — завтра розкидаю, мов сміття, і твою хату! — Не діждешся, пане! (Стельмах, І, 1962, 421). ◊ Вино́сити (ви́нести) смі́ття́ з ха́ти див. вино́сити; Не валя́ється на смі́тті́ див. валя́тися; Носи́ти (поне́сти) смі́ття́ під ха́ту: а) те саме, що Вино́сити (ви́нести) смі́ття́ з ха́ти (див. вино́сити). Не носи сміття під чужу хату (Укр.. присл.., 1955, 167); б) про зло, заподіяне замість вдячності за зроблене добро; Як смі́ття́ — дуже багато, безліч. — Годинників у них, як сміття (Гончар, III, 1959, 295). 2. перен., розм. Те, що не має значення, цінності і т. ін.; що-небудь зайве, непотрібне. — Певно, сміття! — зневажливо буркнув Лімбах, відкладаючи книжку, якої заголовка, очевидно, не вмів прочитати (Фр., IV, 1950, 244); Розуміння високого обов’язку перед народом зобов’язує літераторів вести боротьбу проти.. викривлень і засмічення рідної мови словесним сміттям (Рад. літ-во, 12, 1967, 51); * У порівн. Чи вартий той людського слова, Хто відкидає, як сміття, Діла. Веласкеса й Сєрова, Матейка й Репіна життя? (Рильський, III, 1961, 217). 3. лайл. Людина, яка здійснює ганебні, підлі, мерзенні вчинки. Кинувся пан до панії і насилу одірвав її від Христі. — Вона… вона…— пручаючись у руках у пана, гукала пані…— Погань! сміття! (Мирний, III, 1954, 253); — Хіба це чесний пролетарій? Це блазень, якого можна купити й продати.. Це покидьок, сміття! (Шиян, Баланда, 1957, 122); Народ одностайно вирішив вимести оунівське сміття з нашої вільної української землі, щоб не плюгавило воно наших днів, не затьмарювало радості нашого щасливого життя (Мельн., Коли кров.., 1960, 138).
Сміття, тя, с. 1) Соръ, мусоръ. Чи я в мужа не жона, чи не господиня? Сім день хати не мела, сміття не носила. Н. п. 2) Бранное: дрянь. Камен. у. Що я за господиня? Я сміття проти моєї пані матки. Г. Барв. 426. Ум. Сміттячко. Чуб. V. 1112.
сміття́ — дрібні, перев. сухі покидьки; у переносному значенні символізує негативні сторони родинного, особистого життя, тому застерігають — того, що відбувається в сім’ї, ніхто з чужих не повинен знати: «Хату мети, але сміття на вулицю не неси», «Не носи сміття під чужу хату», «Вимети сміття перш зо своєї хати, а опісля заглядай у чужу»; існують повір’я, — не виносити сміття на двір проти ночі, а сміття, що назбирається від Свят-вечора до Нового року, не можна взагалі виносити, щоб не винести з ним і доброї долі; сміття це палиться, бо дим його цілющий; цим димом окурюються дерева, щоб добре родили; взагалі сміття палять на городі як відгомін очищення землі вогнем; у смітті й на смітниках знаходить, за віруваннями, собі притулок нечиста сила, тому «хто ходить по смітниках, дістане курячу сліпоту»; з огляду на те, що в смітті може бути нечиста сила, в Чистий четвер відбувається обрядове замітання хати; у соціальному розумінні сміття — негідні елементи суспільства, як у Олександра Олеся: «Ну й веселі наші дні! Все важке сидить на дні, А на поверсі сміття Розсмаковує життя». Чи я в мужа не жона, чи не господиня? Сім день хати не мела, сміття не носила (пісня); Кожний на своїм смітті пан (приповідка). Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 555.
Іноземні словники
Словари и энциклопедии на Академике
сміття смі́ття́, с. 1) Дрібні, перев. сухі покидьки. •• Як смі́ття́ — дуже багато, безліч. 2) перен., розм. Те, що не має значення, цінності і т. ін.; що-небудь зайве, непотрібне. 3) лайл. Людина, яка здійснює ганебні, підлі, мерзенні вчинки.
