Відмінності між версіями «Чугай»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Рядок 14: | Рядок 14: | ||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
− | [[Зображення:Choloviche-vbrannja_5.jpg|x140px]] | + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" |
+ | |- valign="top" | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Choloviche-vbrannja_5.jpg|x140px]] | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:250px-Lemko1.jpg|x140px]] | ||
+ | |} |
Версія за 16:19, 26 листопада 2017
Зміст
Словник Грінченка
Чугай, -гая, м. Верхняя одежда, родъ свитки. О. 1861. XI. Св. 26. На чугаї в убогого стільки лат, як у місті хат. Ном. № 1 і 144. Возьми Олянку під жупан! Я жупана не маю, під чугай сховаю. Чуб. III. 209.
Сучасні словники
Публічний електроний словник української мови
Чуга́й = чугаї́на (зменшене — чугаї́нка) — старовинний верхній одяг селянина, різновид сви́ти (див.). На чугаї в убогого стільки лат, як у місті хат (М. Номис); Возьми Олянку під жупан! — Я жупана не маю, під чугай сховаю (П. Чубинський)
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ЧУГА́ЇНА, и, жін., діал. Свита. До хати увійшов — благенька чугаїна, зчорнілий, прибитий тяжким лихом — Середа Антін (Яків Качура, II, 1958, 137).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 372.