Відмінності між версіями «Зсушити»
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Зсуши́ти, -шу́, -шиш, '''''гл. ''1) Высушить. ''Зсушу я ще трохи ягід на зіму. ''2) Насушить. ''Невірная дружина зв’ялила, зсушила. ''Мет. 260. | '''Зсуши́ти, -шу́, -шиш, '''''гл. ''1) Высушить. ''Зсушу я ще трохи ягід на зіму. ''2) Насушить. ''Невірная дружина зв’ялила, зсушила. ''Мет. 260. | ||
[[Категорія:Зс]] | [[Категорія:Зс]] | ||
| + | 1. Повністю позбавити вологи, зробити зовсім сухим; випарувати. Сонце, що встигло вже зсушити вранішній туман, масляно заблискало на його [Середи] Зуб спітнілому, стомленому, але веселому обличчі (Петро Панч, I, 1956, 89); | ||
| + | // Висушивши, зробивши сухим, позбавити життєздатності (рослини). Зсушив, зв'ялив, оббив мій лист Злий вітер-недосвіт... (Бернс, Вибр., перекл. Лукаша і Мисика, 1959, 20). | ||
| + | 2. перен. Зробити худим, виснаженим. Схудла-змарніла [Мар'я]. Сльози та туга, туга та сльози день у день, ніч у ніч хоч кого зсушать (Панас Мирний, III, 1954, 175); [Стеха (сама):] Бідна, бідна дитино моя!.. Зсушила тебе журба, зв'ялила недоленька!.. (Марко Кропивницький, I, 1958, 463); Хіба це літа зсушили тіло? від праці помарніло (Петро Панч, О. Пархом., 1939, 117); Нимидору їзсушила, ізв'ялила нужда, як холодний вітер зелену билину (Нечуй-Левицький, II, 1956, 244). | ||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 724. | ||
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | ==Медіа== | ||
| + | |||
| + | ==Див. також== | ||
| + | |||
| + | ==Джерела та література== | ||
| + | |||
| + | ==Зовнішні посилання== | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Історико-філософський факультет]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2017 року]] | ||
Поточна версія на 15:34, 26 листопада 2017
Зсуши́ти, -шу́, -шиш, гл. 1) Высушить. Зсушу я ще трохи ягід на зіму. 2) Насушить. Невірная дружина зв’ялила, зсушила. Мет. 260. 1. Повністю позбавити вологи, зробити зовсім сухим; випарувати. Сонце, що встигло вже зсушити вранішній туман, масляно заблискало на його [Середи] Зуб спітнілому, стомленому, але веселому обличчі (Петро Панч, I, 1956, 89); // Висушивши, зробивши сухим, позбавити життєздатності (рослини). Зсушив, зв'ялив, оббив мій лист Злий вітер-недосвіт... (Бернс, Вибр., перекл. Лукаша і Мисика, 1959, 20). 2. перен. Зробити худим, виснаженим. Схудла-змарніла [Мар'я]. Сльози та туга, туга та сльози день у день, ніч у ніч хоч кого зсушать (Панас Мирний, III, 1954, 175); [Стеха (сама):] Бідна, бідна дитино моя!.. Зсушила тебе журба, зв'ялила недоленька!.. (Марко Кропивницький, I, 1958, 463); Хіба це літа зсушили тіло? від праці помарніло (Петро Панч, О. Пархом., 1939, 117); Нимидору їзсушила, ізв'ялила нужда, як холодний вітер зелену билину (Нечуй-Левицький, II, 1956, 244). Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 724.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Ілюстрації
|
|
|
|
