Відмінності між версіями «Ворожиля»

Версія за 14:20, 26 листопада 2017

Ворожиля, -лі, ж. 1) = Ворожбитка. Вх. Лем. 400. 2) = Сонечко, Coccinella septempunctata. Вх. Лем. 400.

Сучасні словники

Ворожка, ворожбитка, ворожиля (чоловік — ворожбит, ворожиль, ворож, ворожбитко, також — відун) — той, хто вгадує майбутнє чи минуле за якимись прикметами, предметами або ворожачи на картах.

Здавна людей, що знаються на ворожінні, називали ще кудесниками, потворниками, обавниками, наузниками, зілійниками, а пізніше — знахарями та чарівниками.

Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 115.

Ворожиля (ворожбитка), и, ж., заст. Жін. до ворожби́т. Моя мати ворожбитка мені ворожила: — Не йди, доню, за нелюба, бо будеш тужила (Чуб., V, 1874, 249); Зілля.. лежало на столі поруч з хлібом, немов нагадуючи, що воно і є хлібом ворожбитки (Стельмах, Хліб.., 1959, 145)

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 739.

Ілюстрації

Медіа

Див. також

Джерела та література

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 739.

Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 115.

Зовнішні посилання