Відмінності між версіями «Достойний»
| Рядок 3: | Рядок 3: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | + | '''Словопедія''' | |
| + | [http://slovopedia.org.ua/41/53396/264273.html ДОСТОЙНИЙ] ур., вартий, гідний; (син народу) заслужений, шановний, вартий поваги. | ||
| + | |||
| + | '''Словник української мови''' (Академічний тлумачний словник (1970—1980)) в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 389. | ||
| + | [http://sum.in.ua/s/dostojnyj'''ДОСТО́ЙНИЙ'''], а, е. | ||
| + | 1. чого. Який заслуговує, вартий чого-небудь; гідний. Я відповів своїм прихильникам: на те, щоб славити мене прилюдно — я не згоджуюсь, бо не достойний того (Панас Мирний, V, 1955, 386); — Робіть у вашому житті все тільки так, щоб бути достойними червоного прапора (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 57). | ||
| + | 2. Який своєю роллю, своїм значенням у суспільстві цілком відповідає кому-, чому-небудь; гідний. Ворог чіпляється за кожен горбок, від могили до могили гонять його достойні сини своїх великих предків (Андрій Трипільський, Дорога.., 1944, 4); Панас Мирний був достойним продовжувачем традицій революційно-демократичної естетики і в своїх творах непохитно дотримувався її принципів (Історія української літератури, I, 1954, 386). | ||
| + | 3. Який має потрібні позитивні якості. [Лукерія Степанівна:] І який чоловік достойний, і гості наїздять все достойні люде (Марко Кропивницький, II, 1958, 297); Школа зброї, в якій служив Павло, дала для фронту достойне поповнення (Василь Кучер, Голод, 1961, 66). | ||
| + | |||
| + | '''Всесвітній словник української мови''' [https://uk.worldwidedictionary.org/%D0%B4%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%B9%D0%BD%D0%B8%D0%B9 '''Достойний'''] '''Синоніми:''' ГІ́ДНИЙ (який заслуговує чого-небудь), ДОСТО́ЙНИЙ, ВА́РТИЙ[ВАРТ], СТІ́ЙНИЙ, ГО́ДНИЙ[ГО́ДЕН]розм.,ВА́РТНИЙдіал.Народе мій, Яких пісень ти гідний, Якої слави гідний на землі (М. Гірник); - Виліпіть нашу Мілю такою, щоб всі на неї задивлялися, - вимагали колгоспниці. - Вона того достойна (О. Гончар); Гідна країна, здавен ушанована захватом щирим, Варта уваги мандрівників, подиву та милування (М. Зеров); Де праця наша стійна та тривка, Любов до краю щира та палка? (П. Грабовський); - Сліз твоїх вона не годна (Марко Вовчок); - Треба вибрати собі жінку з роду, вартного князів Вишневецьких (І. Нечуй-Левицький). | ||
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
Версія за 12:41, 26 листопада 2017
Достойний, -а, -е. Достойный. Чи достойні ж сі вепри Дніпровії, щоб трактувать з ними по людськи? К. ЧР. 336.
Зміст
Сучасні словники
Словопедія ДОСТОЙНИЙ ур., вартий, гідний; (син народу) заслужений, шановний, вартий поваги.
Словник української мови (Академічний тлумачний словник (1970—1980)) в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 389. ДОСТО́ЙНИЙ, а, е. 1. чого. Який заслуговує, вартий чого-небудь; гідний. Я відповів своїм прихильникам: на те, щоб славити мене прилюдно — я не згоджуюсь, бо не достойний того (Панас Мирний, V, 1955, 386); — Робіть у вашому житті все тільки так, щоб бути достойними червоного прапора (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 57). 2. Який своєю роллю, своїм значенням у суспільстві цілком відповідає кому-, чому-небудь; гідний. Ворог чіпляється за кожен горбок, від могили до могили гонять його достойні сини своїх великих предків (Андрій Трипільський, Дорога.., 1944, 4); Панас Мирний був достойним продовжувачем традицій революційно-демократичної естетики і в своїх творах непохитно дотримувався її принципів (Історія української літератури, I, 1954, 386). 3. Який має потрібні позитивні якості. [Лукерія Степанівна:] І який чоловік достойний, і гості наїздять все достойні люде (Марко Кропивницький, II, 1958, 297); Школа зброї, в якій служив Павло, дала для фронту достойне поповнення (Василь Кучер, Голод, 1961, 66).
Всесвітній словник української мови Достойний Синоніми: ГІ́ДНИЙ (який заслуговує чого-небудь), ДОСТО́ЙНИЙ, ВА́РТИЙ[ВАРТ], СТІ́ЙНИЙ, ГО́ДНИЙ[ГО́ДЕН]розм.,ВА́РТНИЙдіал.Народе мій, Яких пісень ти гідний, Якої слави гідний на землі (М. Гірник); - Виліпіть нашу Мілю такою, щоб всі на неї задивлялися, - вимагали колгоспниці. - Вона того достойна (О. Гончар); Гідна країна, здавен ушанована захватом щирим, Варта уваги мандрівників, подиву та милування (М. Зеров); Де праця наша стійна та тривка, Любов до краю щира та палка? (П. Грабовський); - Сліз твоїх вона не годна (Марко Вовчок); - Треба вибрати собі жінку з роду, вартного князів Вишневецьких (І. Нечуй-Левицький).
Ілюстрації
|
|
|
|
