Відмінності між версіями «Дрімки»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
Рядок 1: Рядок 1:
 
'''Дрімки, -ків, '''''мн. ''Дремота. ''Сонькидрімки в головоньки. ''Мил. 36.  
 
'''Дрімки, -ків, '''''мн. ''Дремота. ''Сонькидрімки в головоньки. ''Мил. 36.  
 
==Сучасні словники==
 
==Сучасні словники==
===[http://sum.in.ua/s/Sumno Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)]===
+
===[http://sum.in.ua/s/drimky Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)]===
СУМНО, присл.
+
ДРІ́МКИ, ів, мн., розм. Те саме, що дрімота. Сієм соньки, сієм дрімки, Сієм забудьки... Щоб тут люди не ходили, Щоб цю гору не будили (Степан Васильченко, III, 1960, 270); Між зморщок вулиць, по тротуарах притаїлися дрімки (Юрій Мушкетик, День.., 1967, 34).
1. Присл. до сумний. Дівчина собі стоїть, Неначе вкопана, під гаєм, І смутно, сумно позирає На той широкий божий став (Тарас Шевченко, II, 1963, 354); — Співай, жінко, жалібної, то мені, може, буде легше, — промовив сумно Микола (Нечуй-Левицький, II, 1956, 189); Зозуля, перелітаючи з деревини на деревину, сумно кувала (Панас Мирний, IV, 1955, 20); Сумно дощ похмурий за вікном шумить (Максим Рильський, I, 1960, 116).
+
2. у знач. присудк. сл. Про почуття суму, журби або туги за ким-, чим-небудь; тужно, журно. Сумно було Дмитрикові, жалко недужої мами (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 133); Тихо і сумно стало в хаті по від'їзді Андрія (Іван Франко, VIII, 1952, 236); — І не сумно тобі самому в тайзі? (Олесь Донченко, II, 1956, 38);
+
//  із спол. що із інфін. Про почуття жалю з приводу чого-небудь; шкода, жаль, жалко. Такі смутні всі, що сумно й глянуть! (Марко Вовчок, I, 1955, 66); Сумно, що я тільки уривками довідуюсь про ваші справи, та що ж порадиш? (Леся Українка, V, 1956, 98);
+
//  Про обстановку, яка викликає, навіває сум. Пусто серед степу, та сумно й серед лісу: вітри-суховії обголили його рясні віти (Панас Мирний, III, 1954, 255); Сутінки огорнули світлицю. Порожньо і сумно (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 174).
+
Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 840.
+
  
===[https://uk.worldwidedictionary.org/%D1%81%D1%83%D0%BC%D0%BD%D0%BE Всесвітній словник української мови]===
+
===[https://uk.worldwidedictionary.org/%D0%B4%D1%80%D1%96%D0%BC%D0%BA%D0%B8 Всесвітній словник української мови]===
ВА́ЖКОкому, присудк. сл. (про дуже сумний, безрадісний, гнітючий настрій, стан, обстановку), ТЯ́ЖКО, СУ́МНО, ГІ́РКО, ЖУ́РНО, ГНІТИ́ТЬкого.Так якось тяжко та важко. З рук усе випливає, ніщо не миле, не любе (Панас Мирний); Чогось їй було сумно, чогось було журно (М. Коцюбинський); Марко.. все думав: як же це так, що в нього вже не буде матері? Йому було гірко, так гірко (І. Микитенко); [Жирондист:] Гнітить мене твоя краса, чужино! (Леся Українка).
+
ДРІМО́ТА (напівсонний стан), НАПІВСО́Н, ПІВСО́Н, НАПІВ’Я́ВА, ДРІ́МКИрозм.,фольк.,ДРІМЛИ́ВИЦІфольк.,ДРЕ́МАзаст.;ЗАБУТТЯ́ (неповний, нездоровий сон). Він очі заплющує і поринає В дрімоту, в півсон (Л. Первомайський); Зусиллям волі Калачов вирвав себе з стану напівсну (Ю. Збанацький); Соньки-дрімки з колисоньки, Добрий розум в головоньки (пісня); - Чи є у вас крикливиці?.. - Ні, нема крикливиців, а є сонливиці та дрімливиці (Панас Мирний); Весь сон одігнали [соловейки], усю дрему й мару (Марко Вовчок); Лежав дуже довго на канапі в забутті, але не міг ні заснути, ні мислити (В. Підмогильний).
ВА́ЖКОприсудк. сл. (про гнітючу, напружену обстановку), СУ́МНО. Тихо та важко стало в хаті, як у льоху (Панас Мирний); Як же глухо та сумно по селу..! (Марко Вовчок).
+
  
 
==Ілюстрації==
 
==Ілюстрації==

Версія за 23:00, 25 листопада 2017

Дрімки, -ків, мн. Дремота. Сонькидрімки в головоньки. Мил. 36.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ДРІ́МКИ, ів, мн., розм. Те саме, що дрімота. Сієм соньки, сієм дрімки, Сієм забудьки... Щоб тут люди не ходили, Щоб цю гору не будили (Степан Васильченко, III, 1960, 270); Між зморщок вулиць, по тротуарах притаїлися дрімки (Юрій Мушкетик, День.., 1967, 34).

Всесвітній словник української мови

ДРІМО́ТА (напівсонний стан), НАПІВСО́Н, ПІВСО́Н, НАПІВ’Я́ВА, ДРІ́МКИрозм.,фольк.,ДРІМЛИ́ВИЦІфольк.,ДРЕ́МАзаст.;ЗАБУТТЯ́ (неповний, нездоровий сон). Він очі заплющує і поринає В дрімоту, в півсон (Л. Первомайський); Зусиллям волі Калачов вирвав себе з стану напівсну (Ю. Збанацький); Соньки-дрімки з колисоньки, Добрий розум в головоньки (пісня); - Чи є у вас крикливиці?.. - Ні, нема крикливиців, а є сонливиці та дрімливиці (Панас Мирний); Весь сон одігнали [соловейки], усю дрему й мару (Марко Вовчок); Лежав дуже довго на канапі в забутті, але не міг ні заснути, ні мислити (В. Підмогильний).

Ілюстрації

Сум1.jpg Сум.jpg Сум0.jpg Сум3.jpg

Медіа


Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання