Відмінності між версіями «Збит»
(→Ілюстрації) |
|||
| Рядок 29: | Рядок 29: | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Zbit.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Zbit2.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Zbit3.jpg|x140px]] |
|} | |} | ||
Версія за 15:48, 25 листопада 2017
Збит, -ту, м. = Збитки. Каменец. у.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ЗБИ́ТКИ, ів, мн. (одн. збиток, тку, чол.). 1. Матеріальні втрати; протилежне прибутки. Інтервенти заподіяли радянським республікам збитків на суму 38 млрд. золотих карбованців (Історія УРСР, II, 1957, 218); Летить раптом із столиці до губернатора казенна бумага — відшкодувати Лук'янові сину Свиридову Кабашному всі його збитки (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 38).
Бути в збитку — зазнавати матеріальних втрат. — Ставай до мене в підмайстри.. В збитку не будеш, бо жодного дня не сидітимеш без роботи (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 119).
2. розм. Зло, шкода. — Ну й молодь тепер пішла... їй аби тільки причепуритися або напитися. І на думку не спаде, що від того самі збитки... (Зінаїда Тулуб, Людолови, 1, 1957, 85); // діал. Вчинок, що завдає шкоди. — Хіба ви не вчитеся, не пильнуєте школи, робите о. Телесницькому збитки? (Іван Франко, IV, 1950, 233); Нишпорив [Сергійко] по чужих городах та садках, ..бився з дітворою, — ..одним словом, робив усі ті збитки, які присущі всім дітям його віку (Григорій Тютюнник, Вир, 1960, 26).
На збитки: а) на зло. Там [під мостом] буду сидіти так довго, аж умру мамі на збитки (Степан Ковалів, Світ.., 1960, 11); б) навмисне. Він на збитки так качається, щоб тобі страху завдати (Іван Франко, III, 1950, 24); Хіба вона не знає, чого дівчата сохнуть? Тільки покажи якомусь, що побиваєшся за ним, а він тоді на збитки на іншу очі вирячує (Михайло Стельмах, I, 1962, 156).
3. тільки мн., діал. Пустощі, жарти. На молоденьких веселих панночок дивиться [Дорко] вже як батько, якого часом веселять збитки дитячі (Осип Маковей, Вибр., 1954, 24); — Та якби й ваші двірські самі пряли собі на сорочки, самі шили собі убрання, то не впали б у гріх. Менше мали б часу на усякі збитки (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 30). Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 437.
Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка
Збит, -ту, м. = збитки. Камен. у.
УКРЛІТ.ORG_Cловник
Збит, ту, м. = Збитки. Камен. у.
Іноземні словники
Словари и энциклопедии на Академике
збитки
збитки -ів, мн. (одн. зби́ток, -тку, ч.). Матеріальні втрати; прот. прибутки. •• Бу́ти в зби́тку — зазнавати матеріальних втрат.
Ілюстрації
|
|
|
