Відмінності між версіями «Доспілий»
| Рядок 14: | Рядок 14: | ||
* Доспіла диня буквально пахне. Що достигліша диня, то більше в ній накопичується ароматичних речовин (нар.). | * Доспіла диня буквально пахне. Що достигліша диня, то більше в ній накопичується ароматичних речовин (нар.). | ||
| − | * '''Яблука доспіли, яблука червоні!(М.Рильський)''' Яблука доспіли, яблука червоні! | + | * '''Яблука доспіли, яблука червоні!(М.Рильський)''' Яблука доспіли, яблука червоні! Ми з тобою йдемо стежкою в саду, |
| − | Ми з тобою йдемо стежкою в саду, | + | |
Ти мене, кохана, приведеш до поля, | Ти мене, кохана, приведеш до поля, | ||
Я піду — і може більше не прийду. | Я піду — і може більше не прийду. | ||
Версія за 15:00, 25 листопада 2017
Доспілий, -а, -е. Спѣлый, созрѣвшій. Доспіле яблуко. Левиц. Пов. 290.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови (Академічний тлумачний словник (1970—1980)) ДОСПІ́ЛИЙ, а, е.
1. Дієпр. акт. мин. ч. до доспіти. Насіння, доспіле на пні, важке, жирне, мов волоський горіх (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 335).
2. прикм. Який доспів; стиглий, дозрілий. Втягала [Гінда] в ніс приємний запах доспілих яблук (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 71); По городі, заплутуючись в огудинні, шукав собі на ніч місця вітерець, і тихо-тихо шерехтіли доспілі маківки (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 620). Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 387.
- Доспіла диня буквально пахне. Що достигліша диня, то більше в ній накопичується ароматичних речовин (нар.).
- Яблука доспіли, яблука червоні!(М.Рильський) Яблука доспіли, яблука червоні! Ми з тобою йдемо стежкою в саду,
Ти мене, кохана, приведеш до поля, Я піду — і може більше не прийду. Вже й любов доспіла під промінням теплим, І її зірвали радісні уста, — А тепер у серці щось тремтить і грає, Як тремтить на сонці гілка золота....
Ілюстрації
|
|
|
|
