Відмінності між версіями «Пелех»
Рядок 5: | Рядок 5: | ||
<big>Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 114.</big> | <big>Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 114.</big> | ||
− | ПЕ́ЛЕХ, а, ч., розм.1. Жмут, пасмо волосся, вовни, трави і т. ін. На ній був овечий монгольський кожух, обернений пелехами наверх (Фр., VI, 1951, 91); // перен. Клубок, жмут, відірвана частина чого-небудь (туману, диму, піни і т. ін.). Крізь пелехи туману видно було по кінцях площі язики вогню (Ільч., Серце.., 1939, 261). | + | ПЕ́ЛЕХ, а, ч., розм.1. Жмут, пасмо волосся, вовни, трави і т. ін. На ній був овечий монгольський кожух, обернений пелехами наверх (Фр., VI, 1951, 91); // перен. Клубок, жмут, відірвана частина чого-небудь (туману, диму, піни і т. ін.). Крізь пелехи туману видно було по кінцях площі язики вогню (Ільч., Серце.., 1939, 261).<br /> |
− | 2. перен., розм. Людина з довгим, густим, скуйовдженим волоссям. — Сам ти косматий пелех! А в вас, в Озірній, самісінькі злодії! (Крим., Вибр., 1965, 410) | + | |
+ | 2. перен., розм. Людина з довгим, густим, скуйовдженим волоссям. — Сам ти косматий пелех! А в вас, в Озірній, самісінькі злодії! (Крим., Вибр., 1965, 410)<br /> | ||
+ | |||
<big>Орфографічний словник української мови</big> | <big>Орфографічний словник української мови</big> | ||
Рядок 38: | Рядок 40: | ||
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
− | 1. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 114. | + | 1. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 114.<br /> |
+ | |||
2. Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. | 2. Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. | ||
Том 3, ст. 106. | Том 3, ст. 106. | ||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
− | [ | + | [http://slovopedia.org.ua/35/53407/144003.html Орфографічний словник української мови]<br /> |
− | + | [http://slovopedia.org.ua/93/53407/935917.html Словники. ГоловнаФорум Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови]<br /> | |
− | + | [http://slovopedia.org.ua/35/53407/144004.html Орфографічний словник української мови (2)] | |
− | + | ||
− | + | ||
− | + |
Версія за 23:08, 24 листопада 2017
Пе́лех, -ха, м. 1) Клокъ волосъ, шерсти. 2) Старый дѣдъ. Хоч він до пелеха сідого із парубіки молодого не перескочив пережив. Греб. 318.
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 114.
ПЕ́ЛЕХ, а, ч., розм.1. Жмут, пасмо волосся, вовни, трави і т. ін. На ній був овечий монгольський кожух, обернений пелехами наверх (Фр., VI, 1951, 91); // перен. Клубок, жмут, відірвана частина чого-небудь (туману, диму, піни і т. ін.). Крізь пелехи туману видно було по кінцях площі язики вогню (Ільч., Серце.., 1939, 261).
2. перен., розм. Людина з довгим, густим, скуйовдженим волоссям. — Сам ти косматий пелех! А в вас, в Озірній, самісінькі злодії! (Крим., Вибр., 1965, 410)
Орфографічний словник української мови
1. Пе́лех
прізвище
- Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються.
2. ПЕЛЕХ пе́лех 1 іменник чоловічого роду жмут розм. пе́лех 2 іменник чоловічого роду, істота про людину розм.
Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови пелех -а, ч. , розм. 1》 Жмут, пасмо волосся, вовни, трави і т. ін. || перен. Клубок, жмут, відірвана частина чого-небудь (туману, диму, піни і т. ін.). 2》 перен. , розм. Людина з довгим, густим, скуйовдженим волоссям.
Медіа
Див. також
Пелехатий
Пелехатий, -а, -е. = волохатий. Котл. Ен. V. 7. Гуси пелехаті. Грин. III. 89. Летить голуб коло хати сивий пелехатий. Чуб. V. 382. Кури пелехаті. Драг. 28. Кучерявий піч вимітає, пелехатий у піч заглядає. Грин. III. 472.
Джерела та література
1. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 114.
2. Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 3, ст. 106.
Зовнішні посилання
Орфографічний словник української мови
Словники. ГоловнаФорум Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
Орфографічний словник української мови (2)