Відмінності між версіями «Гульня»
(→Ілюстрації) |
|||
Рядок 42: | Рядок 42: | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
− | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Gylnya.jpg|x140px]] |
− | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Gylnya1.jpg|x140px]] |
− | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Gylnya2.jpg|x140px]] |
|} | |} | ||
Версія за 19:55, 24 листопада 2017
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ГУЛЬНЯ́, і, жін., розм. 1. Те саме, що гульба. [Роман:] І коли ця гульня скінчиться? Одні гості в хату, другі з хати, треті на поріг(Марко Кропивницький, II, 1958, 31). 2. Веселе, з розвагами, танцями і т. ін. проведення часу. Вітром майнула [Катерина] до гурту, де аж куріла гульня (Степан Васильченко, II, 1959, 348). Бринять пісні старі й нові, Гульня — до пізніх зір (Андрій Малишко, Серце.., 1959, 135). Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 192. ГУЛЬБА́, и, жін., розм. Веселе, галасливе гуляння, що супроводиться випивкою. Гульба точилась до самого світу (Марко Вовчок, I, 1955, 116); Оселився староста в моїй хаті — захиталися стіни від гульби та пияцтва(Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 156). Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 192.
Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка
Гульня́, -ні, ж. 1) Гуляніе, развлеченіе, забава. Ні гульня, ні робота.Ном. № 10911. Без його і гульня не гульня. Шевч. 303. 2) Кутежъ. К. ЧР. 88.
УКРЛІТ.ORG_Cловник
ГУЛЬНЯ́, і́, ж., розм. 1. Те саме, що гульба́. [Роман:] І коли ця гульня скінчиться? Одні гості в хату, другі з хати, треті на поріг (Кроп., II, 1958, 31). 2. Веселе, з розвагами, танцями і т. ін. проведення часу. Вітром майнула [Катерина] до гурту, де аж куріла гульня (Вас., II, 1959, 348); Бринять пісні старі й нові, Гульня — до пізніх зір (Мал., Серце.., 1959, 135). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 192. Гульня́, ні, ж. 1) Гуляніе, развлеченіе, забава. Ні гульня, ні робота. Ном. № 10911. Без його і гульня не гульня.Шевч. 303. 2) Кутежъ. К. ЧР. 88. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 338.
Іноземні словники
Словари и энциклопедии на Академике
гульня -і́, ж., розм. 1) Те саме, що гульба. 2) Веселе, з розвагами, танцями і т. ін. проведення часу.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
гульба
-и́, ж., розм.
1) Веселе, галасливе гуляння, що супроводжується випивкою.
2) діал. Осуд, несхвалення.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.