Відмінності між версіями «Їжно»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Їжно, '''''нар. ''Сытно, достаточно пищи. ''Хоч не їжно, так уліжно. ''Ном. № 10387. | '''Їжно, '''''нар. ''Сытно, достаточно пищи. ''Хоч не їжно, так уліжно. ''Ном. № 10387. | ||
[[Категорія:Іж,Їж]] | [[Категорія:Іж,Їж]] | ||
+ | В'ЇЖНО (УЇЖНО), присудк. сл., розм. Достатньо їжі. У мого дідуся було не одіжно, та в'їжно (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 363); Сміються строкарі, розкошуючи на моріжку біля економії. Тепер їм хоч не в'їжно, так вліжно (Михайло Стельмах, I, 1962, 560). | ||
+ | Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 695. | ||
{subst:Шаблон:Словник Грінченка і сучасність|підрозділ=інститут мистецтв}} | {subst:Шаблон:Словник Грінченка і сучасність|підрозділ=інститут мистецтв}} |
Версія за 12:04, 24 листопада 2017
Їжно, нар. Сытно, достаточно пищи. Хоч не їжно, так уліжно. Ном. № 10387. В'ЇЖНО (УЇЖНО), присудк. сл., розм. Достатньо їжі. У мого дідуся було не одіжно, та в'їжно (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 363); Сміються строкарі, розкошуючи на моріжку біля економії. Тепер їм хоч не в'їжно, так вліжно (Михайло Стельмах, I, 1962, 560). Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 695. {subst:Шаблон:Словник Грінченка і сучасність|підрозділ=інститут мистецтв}}