Відмінності між версіями «Допікати»

Версія за 22:09, 23 листопада 2017

Словник Грінченка

Допікати, -каю, -єш, сов. в. допекти, -чу, -чеш, гл. 1) Допекать, дожаривать. Допікати хліб, курку. 2) Допекать, донимать, досаждать. Чумак чумака таранею допіка, а сам у його з воза потягує чабака. Ном. № 13571. А ніхто мені так не допікав, як та капосна баба Палажка Солов’їха. Левиц. Пов. 336. Щирий і незлобивий був рицарь, да вже як допечуть йому, то стережись тоді кожен. К. ЧР. 311.

Сучасні словники

ДОПІКАТИ, аю, аєш, недок., ДОПЕКТИ, ечу, ечеш; мин. ч. допік, допекла, ло; док. 1. перех. і без додатка. Закінчувати пекти; пекти до повної готовності. В кухні ще допікають, доварюють, дожарюють (Василь Кучер, Дорога.., 1958, 29). 2. перех. Пекти додатково. 3. неперех. Сильно діючи, створювати фізичну неприємність. Сидить Лис у ямі, і знов йому голод допікає (Іван Франко, IV, 1950, 59); Час не стояв; сонце підпливало все вище та вище, не гріло вже, а почало допікати (Панас Мирний, IV, 1955, 9); Допікали комарі, але я не мав сили від них одбиватися (Анатолій Шиян, Партиз. край, 1946, 224). 4. перех. і неперех., кому, розм. кого і без додатка, перен. Словами, діями виводити когось з терпіння, рівноваги; діймати, дошкуляти. Нічим так не допікали Якимцеві наймити і наймички, як ляканням тією школою (Нечуй-Левицький, I, 1956, 174); З нас багато сміялись, допікали міщанськими дотепами (Степан Васильченко, IV, 1960, 24); Це так допікало Бориса, що він теж почав насвистувати веселу пісеньку (Василь Земляк, Гнівний Страті он, 1960, 76); Як допекли їй там оті прокляті, не витримала моя голубонька: втекла до своєї матінки! (Леся Українка, III, 1952, 470); Мстивий і чванливий Бова почав робити все, що міг, щоб чимось дошкулити, допекти Білецьких (Дмитро Ткач, Арена, 1960, 146). ♦ Допікати (допекти) до живих печінок (до живого) див. живий.

Ілюстрації