|
|
| Рядок 1: |
Рядок 1: |
| | '''Христосати, -саю, -єш, '''''гл. ''Пѣть '''христо́санки'''. МУЕ. ІІІ. 58. | | '''Христосати, -саю, -єш, '''''гл. ''Пѣть '''христо́санки'''. МУЕ. ІІІ. 58. |
| | [[Категорія:Хр]] | | [[Категорія:Хр]] |
| − |
| |
| − | Христосати-це спів христосанок. Обряд взаємного цілування, який здійснюють, вітаючи один одного зі святом Воскресіння Христового. Христос — Христа/, ч. Засновник християнства, Син Божий, який заради спокути людських гріхів прийняв смерть на хресті, потім воскрес і знісся на небеса. || Про ікону, зображення Ісуса. •• Христа/ ра/ди ; Ра/ди [само/го] Христа/ а) слова, з якими просять…Спеціальна релігійна пісня яку співають на Великдень.
| |
| − |
| |
| − | ХРИСТОСАТИСЯ, аюся, аєшся, недок. Те саме, що христосуватися. Чоловіки й молодиці христосались, обнімались та цілувались (Нечуй-Левицький, III, 1956, 104); А в селі тепер? — дівчата гуляють, співають; підходять хлопці, домагаються христосатись… (Панас Мирний, III, 1954, 82); — Серце у вас, Никодиме, кам’яне. — Ти спалив мою хату, а я повинен христосатись із тобою, так? А не діждеш! (Микола Зарудний, На білому світі, 1967, 241).
| |
| − |
| |
| − | Магічно-обрядові ритуали колядування, щедрування та посівання з давніх часів
| |
| − | супроводжувались обрядовими піснями зимового циклу, що відомі багатьом народам
| |
| − | Європи. Українські науковці до зимового календарного циклу відносять такі словесні
| |
| − | жанри: колядки, щедрівки, посівальні та водохресні пісні.
| |
| − | Історія
| |
| − | Спроби давніх слов’ян впливати
| |
| − | на сили природи сприяли виникненню магічних формул, у яких праслов’яни звер-
| |
| − | тались до сонця, води, вогню з проханням допомоги у щоденній роботі й ці магічні
| |
| − | формули лягли в основу календарно-обрядової лірики. Поступово ці формули пере-
| |
| − | творились у величальні пісні, що супроводжували всі свята календарного циклу й от-
| |
| − | римали назву календарно-обрядові пісні. Деякі з них загубивши елемент культовий,
| |
| − | магічний, перейшли в гру і забаву, але інші, зокрема обрядові пісні зимового кален-
| |
| − | дарного циклу, зберігають своє давнє призначення.
| |
| − | Найбільш розповсюдженими формами зимової календарно-обрядової пісенності
| |
| − | українців є колядки та щедрівки. Між цими піснями існує різниця, яка, крім дати
| |
| − | виконання (колядки виконувались на Різдво Христове, а щедрівки в Щедрий вечір),
| |
| − | полягає ще й у тому, що щедрівки меншою мірою зазнали впливу церковної ідеології
| |
| − | і більш цілісно зберегли дохристиянські риси. Нагадаємо, що з прийняттям христи-
| |
| − | янства в Київській Русі виникли несприятливі умови для функціонування язичниць-
| |
| − | ких колядок і щедрівок, зокрема до ХVІІІ століття, у церквах під час богослужби
| |
| − | співали світських колядок, але коли релігійний центр перенесли з Києва до Москви,
| |
| − | Синод заборонив виконувати їх, оскільки в Росії подібних пісень не знали. Втім,
| |
| − | ця заборона в Україні не виконувалась, тому московська патріархія змушена була
| |
| − | видати спеціальний дозвіл колядувати лише з Богословника, в якому пропонувалися
| |
| − | тексти виключно релігійного змісту. В Україні ці коляди вперше видані в 1790 р.
| |
| − | в «Богогласнику» й тексти цих коляд майже повністю відповідали Біблії, оскільки
| |
| − | чимало таких текстів створили вихованці Києво-Могилянської академії (ХVІІ-ХVІІІ
| |
| − | ст.), а на західноукраїнських землях – ченці Почаївської лаври (ХVІІІ ст.). Основни-
| |
| − | ми мотивами цих творів є народження Ісуса Христа, який прийшов на землю, щоб
| |
| − | врятувати людство від гріха та смерті. Ці «штучні пісні на теми Христового різдва та
| |
| − | пов’язаних з ними подій, створені книжниками, церковниками й виконувані в церкві,
| |
| − | а то й попід хатами, мали назву «коляди»» [1, с. 13], а на Західній Україні їх на-
| |
| − | зивали «христосанки» [4, с. 72]. Цих пісень грецький устав церковний не знає; в
| |
| − | церкві православній в Росії вони не існують, а введені почасти в богослужіння, вони
| |
| − | являються тільки в церкві греко-католицькій, тобто церковні коляди відомі лише
| |
| − | на території Західної України. Призначенням цих коляд була заміна «язичницько-
| |
| − | бісівських», тобто світських колядок, але заміни не відбулося, а замість неї сталося
| |
| − | тісне поєднання двох видів обрядової пісенності.
| |
| − | Отже, сьогодні христосанка є концептом української культури, підґрунтям для
| |
| − | виникнення якого стало впровадження християнства, тому визначаємо цей кон-
| |
| − | цепт залежно від ролі в структурі свідомості як теологему; з позиції суб’єкта
| |
| − | концептуалізації він є етноконцептом; на підставі параметра об’єкта концептуалізації
| |
| − | – культурним; за якістю інформації – поняттєво-логічним. Аналіз історичного шару
| |
| − | культурної складової концепту Христосанка дав змогу виявити його смислові еле-
| |
| − | менти: «пісня», «церква», «Ісус Христос», «Богогласник». На лексичному рівні тео-
| |
| − | логема репрезентована відповідною лексемою – христосанка.
| |
| − |
| |
| − | Силка:Плотникова Н.В. Христосанка: приядерный концепт микроконцептосферы
| |
| − | Cвятки // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вер-
| |
| − | надского. Серия «Филология. Социальные коммуникации» – 2012. – Т.25 (64). – № 1.
| |
| − | Часть 1. С. 384-389.
| |
| − | {{subst:Шаблон:Словник Грінченка і
| |
| − | сучасність|підрозділ=Інститут мистецтв}}
| |
