Відмінності між версіями «Гонор»
Рядок 8: | Рядок 8: | ||
===[http://sum.in.ua/s/ghonor Академічний тлумачний словник (1970—1980)]=== | ===[http://sum.in.ua/s/ghonor Академічний тлумачний словник (1970—1980)]=== | ||
'''ГОНОР''', у, чол. | '''ГОНОР''', у, чол. | ||
+ | |||
1. ''розм.'' Перебільшене поняття про свою гідність; чванливість, пиха. Він пригадував, як втікав через горище, як скакав з покрівлі на землю, як лежав у бур'яні, і ввесь його шляхетський гонор піднявся з самого дна, кипів, клекотів у його душі (Нечуй-Левицький, II, 1956, 204); Іншим разом Мишуня образився б, але тут мусив сховати до кишені свій гонор (Юрій Яновський, II, 1954, 144); | 1. ''розм.'' Перебільшене поняття про свою гідність; чванливість, пиха. Він пригадував, як втікав через горище, як скакав з покрівлі на землю, як лежав у бур'яні, і ввесь його шляхетський гонор піднявся з самого дна, кипів, клекотів у його душі (Нечуй-Левицький, II, 1956, 204); Іншим разом Мишуня образився б, але тут мусив сховати до кишені свій гонор (Юрій Яновський, II, 1954, 144); | ||
// ''рідко''. Те саме, що гордість. — Вона бідна дівчина, але, як бачите, не жадібна до подарунків. Вона має гонор, дійсний гонор (Любов Яновська, I, 1959, 123). | // ''рідко''. Те саме, що гордість. — Вона бідна дівчина, але, як бачите, не жадібна до подарунків. Вона має гонор, дійсний гонор (Любов Яновська, I, 1959, 123). | ||
+ | |||
2. ''заст''. Честь, гідність. Гонор великий, велика й шаноба Бучній утворі запевне подоба: Сяючи, йшов по бенкетах веселих З чистого золота кований келих (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 205); Наливайко кинув курити люльку, до сотника ближче підступив: — То ж, певне, слово гонору давав свому [своєму] пану на вірне слугування? (Іван Ле, Наливайко, 1957, 260). | 2. ''заст''. Честь, гідність. Гонор великий, велика й шаноба Бучній утворі запевне подоба: Сяючи, йшов по бенкетах веселих З чистого золота кований келих (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 205); Наливайко кинув курити люльку, до сотника ближче підступив: — То ж, певне, слово гонору давав свому [своєму] пану на вірне слугування? (Іван Ле, Наливайко, 1957, 260). | ||
Рядок 23: | Рядок 25: | ||
Гонор англійською - honor, arrogance, personal ambition. | Гонор англійською - honor, arrogance, personal ambition. | ||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
==Див. також== | ==Див. також== |
Версія за 19:07, 22 листопада 2017
Зміст
Словник Бориса Грінченка
Го́нор, -ру, м. Самолюбіе, гоноръ. Рудч. Ск. II. 203. Шляхтич за гонор уха рішився. Ном. № 4211. 2) Честь, почеть. Служить Семен, служить, а гонору йому все таки нема. О. 1861. XI. 30. Доп'явшись до високих титулів та великих гонорів. К. XII. 125.
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ГОНОР, у, чол.
1. розм. Перебільшене поняття про свою гідність; чванливість, пиха. Він пригадував, як втікав через горище, як скакав з покрівлі на землю, як лежав у бур'яні, і ввесь його шляхетський гонор піднявся з самого дна, кипів, клекотів у його душі (Нечуй-Левицький, II, 1956, 204); Іншим разом Мишуня образився б, але тут мусив сховати до кишені свій гонор (Юрій Яновський, II, 1954, 144); // рідко. Те саме, що гордість. — Вона бідна дівчина, але, як бачите, не жадібна до подарунків. Вона має гонор, дійсний гонор (Любов Яновська, I, 1959, 123).
2. заст. Честь, гідність. Гонор великий, велика й шаноба Бучній утворі запевне подоба: Сяючи, йшов по бенкетах веселих З чистого золота кований келих (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 205); Наливайко кинув курити люльку, до сотника ближче підступив: — То ж, певне, слово гонору давав свому [своєму] пану на вірне слугування? (Іван Ле, Наливайко, 1957, 260).
Орфографічний словник української мови
Го́нор - іменник чоловічого роду.
Словник синонімів Караванського
Гонор - гордість, гординя, гонористість, гордовитість, сил. чванство, пиха, чванливість, бундючність, погорда; У ФР. честь, гідність, самоповага.
Переклади
Гонор француькою розм. morgue f.
Гонор англійською - honor, arrogance, personal ambition.
Див. також
Джерела та література
- Словник синонімів Караванського
- Словник української мови
- Вікіпедія