Відмінності між версіями «Конячина»
(→Сучасні словники) |
(→Джерела та література) |
||
Рядок 23: | Рядок 23: | ||
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
+ | http://sum.in.ua/s/konjachyna | ||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
[[Словник Грінченка і сучасність/Інститут мистецтв]] | [[Словник Грінченка і сучасність/Інститут мистецтв]] | ||
[[Категорія:Слова 2017 року]] | [[Категорія:Слова 2017 року]] |
Версія за 23:18, 21 листопада 2017
Конячина, -ни, ж. Дрянная лошаденка. Найняв я конячину та потягся аж на довгопільський ярмарок. Левиц. І.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках КОНЯЧИ́НА, и, ж., розм. Малий або худий, слабосилий кінь. — Пірнув і я з конячиною та з візком в ту гущавину (Н.-Лев., І, 1956, 58); Конячина дідова, постоявши в задумі кілька хвилин, з власної ініціативи нап’ялась і рушила (Вас., Вибр., 1954, 240); Худа конячина тягла важкий віз (Бойч., Молодість, 1949, 197).
КОНЯЧИ́НА, и, жін., розм. Малий або худий, слабосилий кінь. — Пірнув і я з конячиною та з візком в ту гущавину (Нечуй-Левицький, I, 1956, 58); Конячина дідова, постоявши в задумі кілька хвилин, з власної ініціативи нап'ялась і рушила (Степан Васильченко, Вибр., 1954, 240); Худа конячина тягла важкий віз (Олександр Бойченко, Молодість, 1949, 197). Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 277.