Відмінності між версіями «Гудити»
| Рядок 22: | Рядок 22: | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Hudyty21112017 | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Hudyty21112017.jpg|x240px]] |
|} | |} | ||
Версія за 21:00, 21 листопада 2017
Гудити, -джу, -диш, гл. Хулить, осуждать, порицать. Мет. 410. Судите, гудите, а сами такії. Лукаш. 79. Здорові будьмо, та себе не гудьмо. Посл.
Зміст
Сучасні словники
Академічний тлумачний словник
ДГУ́ДИТИ, джу, диш, недок., перех. і без додатка. Виносити осуд, виражати незадоволення; ганити; протилежне хвалити. Привів я стригуна до підвід, і землячки почали оглядать: інші хвалили, .. інші гудили (Збірник про Кропивницького, 1955, 8); Омелян говорить так, що не розбереш, чи хвалить, чи гудить жінку (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 118).
Тлумачний словник української мови
ГУДИТИ -джу, -диш, недок., перех. і без додатка. Виносити осуд, виражати незадоволення; ганити; прот. хвалити.
Морфологічний запис: гу-ди-ти
Синоніми: критикувати; осуджувати; кобенити; ганьбити
Ілюстрації
|
Медіа
Іншими мовами
Іспанською мовою: apostrofar
Англійською мовою: condemn
Німецькою мовою: verurteilen
Джерела та література
- Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 336.
- Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 189.
