Відмінності між версіями «Дріботуха»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(переклад)
Рядок 1: Рядок 1:
 
'''Дріботуха, -хи, '''''ж. ''Говорунья, болтунья. ''Що вже й дріботуха вона, то й Боже! Усе дрібоче, усе дрібоче! ''Новомоск. у.  
 
'''Дріботуха, -хи, '''''ж. ''Говорунья, болтунья. ''Що вже й дріботуха вона, то й Боже! Усе дрібоче, усе дрібоче! ''Новомоск. у.  
−
[[Категорія:Др]]
+
Дріботуха- це та, що дуже швидко і багато говорить.
−
Дріботуха - це та, що дуже швидко і багато говорить.
+
Дріботуха- іменник жіночого роду
−
Дріботуха - іменник жіночого роду
+
Синоніми до слова «дріботуха»- тарато́ра, тарато́рка, трещо́тка.
−
Синоніми до слова «дріботуха» - тарато́ра, тарато́рка.
+
<gallery>
−
Словник відмінків:
+
Файл:Снимок|Опис1
−
називний: дріботу́ха, дріботу́хи.
+
Файл:Example.jpg|Опис2
−
родовий: дріботу́хи, дріботу́х.
+
</gallery>
−
давальний: дріботу́сі, дріботу́хам.
+
−
знахідний: дріботу́ху, дріботу́х.
+
−
орудний: дріботу́хою, дріботу́хами.
+
−
місцевий: на/у дріботу́сі, на/у дріботу́хах.
+
−
кличний: дріботу́хо, дріботу́хи.
+
−
Дрібота́ти, бочу́, чеш и дріботі́ти, бочу́, тиш́, гл.
+
−
1) Душе швидко говорить. Оце було й дивиться він на тебе і дріботить тобі, а дума певно о чімсь другім. Сим. 199. Мовчки слуха, що дріботить йому вона. Греб. 357.
+
−
2) Робити дрібні кроки, швидко ступати. Цей кінь щось не дурно ногами дрібоче. Як було вдарять музики в струни, Марина не встоїть і не втерпить! Вже й б’є тропака і дріботить. Левиц. І. 12.
+
−
 
+
−
ДРІБОТІТИ, очу, оти́ш і ДРІБОТАТИ, очу, очеш, недок., розм.
+
−
1. Швидко перебираючи ногами, йти дрібними частими кроками; тюпати. Підгодовані коники хутенько дріботіли ніжками по уторованому шляху, що вився понад річкою (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 42); Плавно дибав каліка на ..милицях, а за калікою дріботить босими ніжками дитина (Олександр Довженко, I, 1958, 33); Катерина, дрібочучи босими ногами по гострому камінні, ледве-ледве встигала за ним (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1950, 96);
+
−
//  Танцювати, часто перебираючи та пристукуючи ногами. Одарка не втерпіла й пішла дріботіти козачка (Нечуй-Левицький, II, 1956, 66).
+
−
2. Часто й ритмічно вдаряючи по чому-небудь, створювати відповідні звуки. Дріботів у шибки осінній дощ (Натан Рибак, Опов., 1949, 13);
+
−
3. Говорити дуже швидко, скоромовкою. — Кажу тобі, — витратився й витрусився до останньої гривні, ні шага за душею нема: хоч в домовину лягай, — дріботів дід Грицай (Нечуй-Левицький, II, 1956, 205).
+
−
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 416.
+

Версія за 17:09, 26 листопада 2017

Дріботуха, -хи, ж. Говорунья, болтунья. Що вже й дріботуха вона, то й Боже! Усе дрібоче, усе дрібоче! Новомоск. у. Дріботуха- це та, що дуже швидко і багато говорить. Дріботуха- іменник жіночого роду Синоніми до слова «дріботуха»- тарато́ра, тарато́рка, трещо́тка.

  • Снимок

    Опис1

  • Помилка створення мініатюри: Помилковий параметр мініатюри

    Опис2

Отримано з https://wiki.kubg.edu.ua/index.php?title=Дріботуха&oldid=193122