Відмінності між версіями «Омаста»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(→Ілюстрації) |
(Осучаснення інформації) |
||
| Рядок 17: | Рядок 17: | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Omasta21112017.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Omasta21112017.jpg|x140px]] | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Omasta211117.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Omasta211117.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Omasta211117 1.jpg|x140px]] | ||
==Медіа== | ==Медіа== | ||
Версія за 19:29, 21 листопада 2017
Ома́ста, -ти, ж. Жирная приправа къ кушанью. Сіль омаста, масло окраса. Ном. № 12378.
Сучасні словники
Академічний тлумачний словник
ОМА́СТА, и, жін., діал. 1. Жир. З них [овець] вони добували собі одежу й страву, омасту й м'ясо (Іван Франко, VI, 1951, 22); Сама Аниця жила пісною бараболею, а для Йвана то десь омасти випросить, то борщик забілить (Лесь Мартович, Тв., 1954, 39); * Образно. Цар обібрав з-поміж своїх вельможів [вельмож] Людину мовну, що язик — омаста (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 197). 2. Приправа. Сіль — омаста, масло — окраса (Номис, 1864, № 12378).
Ілюстрації
|
|
Медіа
Джерела та література1. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 692. |
