Відмінності між версіями «Гад»
(→Джерела та література) |
(посилання на факти) |
||
| Рядок 25: | Рядок 25: | ||
==Див. також== | ==Див. також== | ||
| + | [http://koryukivka-mayak.com/yak-pozbutysya-zmij/ ЯК ПОЗБУТИСЯ ЗМІЙ?] | ||
| + | [http://www.val.ua/crime/events/198711.html ЗУСТРІЧ ІЗ ЗМІЄЮ. ЯК ПРАВИЛЬНО СЕБЕ ПОВОДИТИ?] | ||
| + | [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BF%D0%B8%D1%81%D0%BE%D0%BA_%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D0%B7%D1%83%D0%BD%D1%96%D0%B2_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8 Список плазунів України] | ||
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
Версія за 18:52, 21 листопада 2017
Гад, -ду, м. 1) Гадъ, пресмыкающееся. Чужими руками добре гада ловити. Ном. № 9664. 2) Соб. Много пресмыкающихся. Гад руками з ями до ями носить. ЗОЮР. І. 309. Там коло криниці побачив такого багацько темного та сірого страшенного гаду. Драг. 113. 3) Бранное: гадина. Скверний гаде, куди ти лізеш? Схаменись! Шевч. 335.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови: в 11 томах.
ГАД, а, чол.
1. Земноводна тварина або плазун. Кого гад укусив, той і глисти боїться (Номис, 1864, № 5797); До пенька з усіх сторін повзли вужаки.. Гади збиралися на зиму в спільне кубло! (Олесь Донченко, IV, 1957, 41); * Образно. [Антей:] В тих квітках ховався невидимий холодний гад розпусти і зневаги (Леся Українка, III, 1952, 430); * У порівняннях. Тіні од листя й од квітія манячать під ногами, як холодні гади (Степан Васильченко, II, 1959, 31).
2. перен., зневажл. Про огидну, підступну людину. Ні чума, ні атомні снаряди, Ні жало зміїне клевети, Ні продаж — ні зрадники і гади Не скорять нас, сестри і брати! (Максим Рильський, III, 1961, 81);
// Уживається як лайливе слово. Матюха довго й пильно дивився йому в обличчя, а потім одійшов крок. — У, гад! — вирвалось у нього (Андрій Головко, II, 1957, 146); — Дай рубону гада по черепу! За наклеп! За брехню! (Олесь Гончар, II, 1959, 116).
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
ЯК ПОЗБУТИСЯ ЗМІЙ? ЗУСТРІЧ ІЗ ЗМІЄЮ. ЯК ПРАВИЛЬНО СЕБЕ ПОВОДИТИ? Список плазунів України
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах.
ГАД, а, чол.
1. Земноводна тварина або плазун. Кого гад укусив, той і глисти боїться (Номис, 1864, № 5797); До пенька з усіх сторін повзли вужаки.. Гади збиралися на зиму в спільне кубло! (Олесь Донченко, IV, 1957, 41); * Образно. [Антей:] В тих квітках ховався невидимий холодний гад розпусти і зневаги (Леся Українка, III, 1952, 430); * У порівняннях. Тіні од листя й од квітія манячать під ногами, як холодні гади (Степан Васильченко, II, 1959, 31).
2. перен., зневажл. Про огидну, підступну людину. Ні чума, ні атомні снаряди, Ні жало зміїне клевети, Ні продаж — ні зрадники і гади Не скорять нас, сестри і брати! (Максим Рильський, III, 1961, 81);
// Уживається як лайливе слово. Матюха довго й пильно дивився йому в обличчя, а потім одійшов крок. — У, гад! — вирвалось у нього (Андрій Головко, II, 1957, 146); — Дай рубону гада по черепу! За наклеп! За брехню! (Олесь Гончар, II, 1959, 116).
