Відмінності між версіями «Зателенькати»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(→Сучасні словники) |
(→Ілюстрації) |
||
| Рядок 11: | Рядок 11: | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:zvinok2.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:zvinok.jpg|x140px]] |
| − | + | ||
| − | + | ||
|} | |} | ||
Поточна версія на 13:26, 21 листопада 2017
Зателе́нькати, -каю, -єш, гл. = Задзеленькати. Тут бо саме зателенькав дзвінок. Хата, 95. Загув великий дзвін з дзвіниці і роскотився в повітрі. За ним тихо зателенькали маленькі дзвоники. Мир. Пов. II. 129.
Зміст
Сучасні словники
ЗАТЕЛЕ́НЬКАТИ, аю, аєш, док., розм. Почати теленькати; задзвонити. Дзвоник зателенькав ближче, із хмари куряви підкотила до школи бричка (Дн. Чайка, Тв., 1960, 100); У церкві часто зателенькав дзвін (Пан II, 1956, 519).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 344.
Ілюстрації
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
http://sum.in.ua/s/zatelenjkaty
