Відмінності між версіями «Дятел»
(Створена сторінка: '''Дятел, -тла, '''''м. ''Дятелъ. ''Чорт би дятла знав, як би не його ніс. ''Чуб. І. 250. Категорія:Дя) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | ''' | + | ==«Словарь української мови»== |
| + | |||
| + | '''Дя́тел, -тла,''' м. Дятелъ. Чорт би дятла знав, як би не його ніс. Чуб. 1. 250. | ||
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | |||
| + | ДЯ́ТЕЛ – лісовий птах з довгим, міцним дзьобом. | ||
| + | (Ч.в. Р.в. – дятла. Кл. в. – дятле, Н.в. мн. – дятли; зм. – пест. – дятлик) | ||
| + | [Україна в словах: Мовокраєзнавчий слов.-довід.: Навч. посіб. для учнів загальноосвітніх шкіл, ліцеїв, гімназій, студентів, усіх, хто вивчає укр. мову / Упоряд. : «Просвіта», 2004. – 704 с. - С. 625] | ||
| + | |||
| + | <b><i>Фонетичний запис</i></b>: <nowiki>[</nowiki>[д'й'`ат'ил] | ||
| + | |||
| + | <b><i>Морфологічний запис:</i></b> дя́-тел, іменник чоловічого роду, істота. | ||
| + | |||
| + | <b><i>Словотворення:</i></b> дятел→дятлові | ||
| + | |||
| + | <b><i>Синоніми:</i></b> клювак, (діал.) клюй-дерево (діал.), довбач (діал.), довбало (діал.) | ||
| + | |||
| + | <b><i>Російською мовою:</i></b> дятел. | ||
| + | |||
| + | <b><i>Етимологія слова:</i></b> «Дятел» (лат. Picariae) – спільна назва кількох родів птахів родини дятлових. Лісовий птах з довгим, міцним дзьобом. | ||
| + | |||
| + | Україна в словах: Мовокраєзнавчий слов.-довід.: Навч. посіб. для учнів загальноосвітніх шкіл, ліцеїв, гімназій, студентів, усіх, хто вивчає укр. мову / Упоряд. : «Просвіта», 2204. – 704 с. - С. 626 | ||
| + | |||
| + | |||
| + | |||
| + | |||
| + | <h3><center>Це цікаво знати!</center></h3> | ||
| + | <hr> | ||
| + | |||
| + | Дятел на старій груші | ||
| + | У червонястій шапочці | ||
| + | З маленькою паличкою стукає та й стукає. | ||
| + | (Микола Воробйов) | ||
| + | В Україні поширені такі представники: дятел чорний, дятел строкатий, дятел зелений і дятел трипалий. Для всіх дятлів характерний міцний долотоподібний дзьоб, яким вони добувають з – під кори дерев комах та їх личинок, а також довгий (до 17 сантиметрів) язик. Гніздяться дятли в дуплах, які самі видовбують. | ||
| + | Наші предки вважали, що дятел, подібно до деяких інших птахів (зозулі, ворони, сича, сови) – це провісник якоїсь зміни. Коли дятел довбає ріг хати, то віщував лихо. | ||
| + | У народі є легенда про те, що дятел – перетворена людина. Бог зробив із неї птаха, щоб навчити інших пернатих будувати гнізда й лікувати дерева. Відомо, що кожного року дятел будує собі нове гніздо, а старе залишає іншим пташкам. | ||
| + | Кажуть, що дятел вміє знаходити чарівне зілля – «розрив - траву». Хто нею заволодіє, зможе відімкнути будь-які двері. | ||
| + | Дятлів треба оберігати, тому що вони – «санітари лісу», які поїдають шкідників. | ||
| + | Народна прикмета: Дятел вистукує на всю округу – невдовзі піде дощ. | ||
| + | Загадки: | ||
| + | В’ється молоток, поправляє нам садок. | ||
| + | *** | ||
| + | Вірно людям я служу, | ||
| + | Їм дерева стережу, | ||
| + | Дзьоб міцний і гострий маю, | ||
| + | Шкідників ним здобуваю. | ||
| + | [Україна в словах: Мовокраєзнавчий слов.-довід.: Навч. посіб. для учнів загальноосвітніх шкіл, ліцеїв, гімназій, студентів, усіх, хто вивчає укр. мову / Упоряд. : «Просвіта», 2204. – 704 с. - С. 626] | ||
| + | |||
| + | |||
| + | <h3><div align="center">'''Особливості слововживання'''</div></h3> | ||
| + | |||
| + | Дятел - іменник. | ||
| + | Означення: працьовитий, рябий, червоноголовий, чорний та ін.. | ||
| + | |||
| + | |||
| + | <h3><div align="center">Рекомендовані джерела</div></h3><hr> | ||
| + | 1. Вікісловник uk.wiktionary.org Прямий доступ до українського Вікісловника | ||
| + | 2. Грінченко Б. Д. Словарь української мови, т. 1-4. Київ, 1907-09 (багато перевидань). Онлайн-версія | ||
| + | 3. Дорошенко Т.С. Великий комплексний словник української мови. – Х.: Торсінг Плюс, 2009. – 768 с.# Загоруйко О.Я. Великий універсальний словник української мови. – Х.: Торсінг плюс, 2009. – 768 с.# Шевчук С.В. Сучасна українська літературна мова: Навч.посібн. – 2-ге, вид. виправл. і доп./ С.В.Шевчук, Т.М.Лобода. – К.: Арій, 2008. – 5-7 с. | ||
| + | 4. Загоруйко О.Я. Великий універсальний словник української мови. – Х.: Торсінг плюс, 2009. – 768 с. | ||
| + | 5. Короткий тлумачний словник української мови. Близько 6750 слів / за ред. Д. Г. Гринчишина. — 2-е вид., доп. і перероб. — Київ: Рад. Школа, 1988. | ||
| + | 6. І. Р. Вихованець. Морфологія // Українська мова: Енциклопедія. — К.: Українська енциклопедія, 2000. | ||
| + | 7. Новий тлумачний словник української мови. 42000 слів: У 4-х томах / Уклад. В. Яременко, О. Сліпушко. — Київ: вид. Аконіт, 1998. | ||
| + | 8. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Автор, керівник проекту і гол. редактор В. Т. Бусел. — Київ, Ірпінь: ВТФ Перун. 2001, 2005. На сайті lingvo.ua, інший сайт. | ||
| + | 9. Великий тлумачний словник української мови / Упоряд. Т. В. Ковальова. — Харків: Фоліо, 2005. — 767 с. — (Бібліотека державної мови). — ISBN 966-03-2698-Х с. | ||
| + | 10. Великий тлумачний словник. Сучасна українська мова від А до Я / Упоряд. Загнітко А. П. — Донецьк: Вид. «Бао», 2008. — 704 с. — ISBN 978-966-481-019-4. | ||
| + | 11. Словник української мови. У 20-ти т. / Український мовно-інформаційний фонд НАН України; за ред. В. М. Русанівського. — Київ: Наукова думка, 2010. — Т.1. А — Б. — 911 с. | ||
| + | 12. Словник української мови: В 11 т. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — Київ: Наукова думка, 1970—1980. Онлайн-версія | ||
| + | 13. Україна в словах: Мовокраєзнавчий слов.-довід.: Навч. посіб. для учнів загальноосвітніх шкіл, ліцеїв, гімназій, студентів, усіх, хто вивчає укр. мову / Упоряд. : «Просвіта», 2004. – 704 с. - С. 625 – 626. | ||
| + | 14. Універсальний словник-енциклопедія (УСЕ) на сайті Словопедія | ||
| + | 15. Всесвітній словник української мови на сайті worldwidedictionary.org | ||
| + | |||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Azbuka.jpg|x200px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:2261637.jpg|x200px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ar abetka.jpg|x200px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:2870.jpg|x200px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:2911091.jpg|x200px]] | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | |||
| + | |||
| + | <div align="right"></div> | ||
| + | |||
| + | |||
[[Категорія:Дя]] | [[Категорія:Дя]] | ||
Версія за 18:16, 19 листопада 2013
Зміст
«Словарь української мови»
Дя́тел, -тла, м. Дятелъ. Чорт би дятла знав, як би не його ніс. Чуб. 1. 250.
Сучасні словники
ДЯ́ТЕЛ – лісовий птах з довгим, міцним дзьобом. (Ч.в. Р.в. – дятла. Кл. в. – дятле, Н.в. мн. – дятли; зм. – пест. – дятлик) [Україна в словах: Мовокраєзнавчий слов.-довід.: Навч. посіб. для учнів загальноосвітніх шкіл, ліцеїв, гімназій, студентів, усіх, хто вивчає укр. мову / Упоряд. : «Просвіта», 2004. – 704 с. - С. 625]
Фонетичний запис: [[д'й'`ат'ил]
Морфологічний запис: дя́-тел, іменник чоловічого роду, істота.
Словотворення: дятел→дятлові
Синоніми: клювак, (діал.) клюй-дерево (діал.), довбач (діал.), довбало (діал.)
Російською мовою: дятел.
Етимологія слова: «Дятел» (лат. Picariae) – спільна назва кількох родів птахів родини дятлових. Лісовий птах з довгим, міцним дзьобом.
Україна в словах: Мовокраєзнавчий слов.-довід.: Навч. посіб. для учнів загальноосвітніх шкіл, ліцеїв, гімназій, студентів, усіх, хто вивчає укр. мову / Упоряд. : «Просвіта», 2204. – 704 с. - С. 626
Це цікаво знати!
Дятел на старій груші У червонястій шапочці З маленькою паличкою стукає та й стукає. (Микола Воробйов) В Україні поширені такі представники: дятел чорний, дятел строкатий, дятел зелений і дятел трипалий. Для всіх дятлів характерний міцний долотоподібний дзьоб, яким вони добувають з – під кори дерев комах та їх личинок, а також довгий (до 17 сантиметрів) язик. Гніздяться дятли в дуплах, які самі видовбують. Наші предки вважали, що дятел, подібно до деяких інших птахів (зозулі, ворони, сича, сови) – це провісник якоїсь зміни. Коли дятел довбає ріг хати, то віщував лихо. У народі є легенда про те, що дятел – перетворена людина. Бог зробив із неї птаха, щоб навчити інших пернатих будувати гнізда й лікувати дерева. Відомо, що кожного року дятел будує собі нове гніздо, а старе залишає іншим пташкам. Кажуть, що дятел вміє знаходити чарівне зілля – «розрив - траву». Хто нею заволодіє, зможе відімкнути будь-які двері. Дятлів треба оберігати, тому що вони – «санітари лісу», які поїдають шкідників. Народна прикмета: Дятел вистукує на всю округу – невдовзі піде дощ. Загадки: В’ється молоток, поправляє нам садок.
Вірно людям я служу, Їм дерева стережу, Дзьоб міцний і гострий маю, Шкідників ним здобуваю. [Україна в словах: Мовокраєзнавчий слов.-довід.: Навч. посіб. для учнів загальноосвітніх шкіл, ліцеїв, гімназій, студентів, усіх, хто вивчає укр. мову / Упоряд. : «Просвіта», 2204. – 704 с. - С. 626]
Особливості слововживання
Дятел - іменник. Означення: працьовитий, рябий, червоноголовий, чорний та ін..
Рекомендовані джерела
1. Вікісловник uk.wiktionary.org Прямий доступ до українського Вікісловника 2. Грінченко Б. Д. Словарь української мови, т. 1-4. Київ, 1907-09 (багато перевидань). Онлайн-версія 3. Дорошенко Т.С. Великий комплексний словник української мови. – Х.: Торсінг Плюс, 2009. – 768 с.# Загоруйко О.Я. Великий універсальний словник української мови. – Х.: Торсінг плюс, 2009. – 768 с.# Шевчук С.В. Сучасна українська літературна мова: Навч.посібн. – 2-ге, вид. виправл. і доп./ С.В.Шевчук, Т.М.Лобода. – К.: Арій, 2008. – 5-7 с. 4. Загоруйко О.Я. Великий універсальний словник української мови. – Х.: Торсінг плюс, 2009. – 768 с. 5. Короткий тлумачний словник української мови. Близько 6750 слів / за ред. Д. Г. Гринчишина. — 2-е вид., доп. і перероб. — Київ: Рад. Школа, 1988. 6. І. Р. Вихованець. Морфологія // Українська мова: Енциклопедія. — К.: Українська енциклопедія, 2000. 7. Новий тлумачний словник української мови. 42000 слів: У 4-х томах / Уклад. В. Яременко, О. Сліпушко. — Київ: вид. Аконіт, 1998. 8. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Автор, керівник проекту і гол. редактор В. Т. Бусел. — Київ, Ірпінь: ВТФ Перун. 2001, 2005. На сайті lingvo.ua, інший сайт. 9. Великий тлумачний словник української мови / Упоряд. Т. В. Ковальова. — Харків: Фоліо, 2005. — 767 с. — (Бібліотека державної мови). — ISBN 966-03-2698-Х с. 10. Великий тлумачний словник. Сучасна українська мова від А до Я / Упоряд. Загнітко А. П. — Донецьк: Вид. «Бао», 2008. — 704 с. — ISBN 978-966-481-019-4. 11. Словник української мови. У 20-ти т. / Український мовно-інформаційний фонд НАН України; за ред. В. М. Русанівського. — Київ: Наукова думка, 2010. — Т.1. А — Б. — 911 с. 12. Словник української мови: В 11 т. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — Київ: Наукова думка, 1970—1980. Онлайн-версія 13. Україна в словах: Мовокраєзнавчий слов.-довід.: Навч. посіб. для учнів загальноосвітніх шкіл, ліцеїв, гімназій, студентів, усіх, хто вивчає укр. мову / Упоряд. : «Просвіта», 2004. – 704 с. - С. 625 – 626. 14. Універсальний словник-енциклопедія (УСЕ) на сайті Словопедія 15. Всесвітній словник української мови на сайті worldwidedictionary.org
Ілюстрації
|
|
|
|
|
