Відмінності між версіями «Дядько»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Створена сторінка: '''Дядько, -ка, '''''м. ''1) Дядя. 2) Человѣкъ среднихъ лѣтъ. Изъ уваженія малороссіяне называютъ ...)
 
Рядок 1: Рядок 1:
−
'''Дядько, -ка, '''''м. ''1) Дядя. 2) Человѣкъ среднихъ лѣтъ. Изъ уваженія малороссіяне называютъ такъ всякаго старшаго себя лѣтами. Чуб. VII. 355. ''Не впадає москаля дядьком звати. ''Ном. № 850. 3) — '''собачий'''. Волкъ. ''Як собаки гавкають! Чи не пробірається до овець собачий дядько? ''О. 1861. V. 71. 4) '''Дядька накласти'''. Перепутать основу во время снованія. ''А я слухаю, що вона балака, та й наклала дядька. Оксана в мене сьогодні снувала, так аж двох дядьків наклала. Одного ж я змотала, а другий зостався. За дядьків ткачі лають, як направляють полотно. ''Черниг. у. Ум. '''Дядечко. '''''Охріме дядечку! будь ласкав схаменись! ''Хата, 54. ''Що ж мені, дядечку, по тіх грошах? ''МВ. І. 107.
+
[[Файл:Дядько-та-змій-таджицька-казка.jpg|обрамити|праворуч]]
 +
'''Дя́дько — чоловік щодо дітей брата або сестри, а також щодо дітей брата і сестри своєї дружини = брат батька або матері, або чоловік тітки. В Київській Русі — вихователь, опікун, брат матері.
 +
[[Файл:J fNySDYjO8.jpg|міні|центр]]
 +
Стрийко — дядько по батькові, брат батька.
 +
Вуйко — дядько по матері, брат матері.''''''Жирний текст'''
 
[[Категорія:Дя]]
 
[[Категорія:Дя]]
 +
ДЯ́ДЬКО, а, чол.
 +
1. Брат батька або матері; чоловік тітки. — 3 усього роду зосталася я та рідний брат батьків — мій дядько (Панас Мирний, I, 1954, 71); Ігор чув від батьків, що там, у Тулі, працюють його рідні тітки й дядьки (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 26).
 +
2. розм. Дорослий чоловік взагалі. Ходив на.. [досвітки] не рік, не два, Та вже й доходився, Що став ходить ще парубком Та й дядьком зробився (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 238); На алеї парку з'явився гладкий, вусатий дядько у фартусі, з мітлою в руках (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 6);
 +
//  При звертанні до старшого за віком чоловіка. Враз у двір вскочило два хлопці й, важко відсапуючи, закричали разом: — Дядьку Замфіре, дядьку Замфіре! ваш виноград рубають (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 215).
 +
3. розм. Селянин (перев. з відсталими поглядами). Мордований, обідраний скороминучими владами, отаманами і різними батьками, без гасу, без солі, без сірників, без взуття, в грубій полотняній одежі стояв той дядько на шляху історії і болючими очима дивився тільки на землю (Михайло Стельмах, II, 1962, 51); Залужанські дядьки, заможні і жадібні, шпортали один одного вилами, хрупали по головах оглоблями за землю, за, межу, за вкрадений сніп (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 369).
 +
4. заст. Особа (звичайно унтер-офіцер), якій доручалось навчання новобранців у царській армії. — Та не довго ми жартували! Оддали нас в науку дядькові — старому москалеві.. Почали нас муштрувати з рушницями (Нечуй-Левицький, I, 1956, 74).
 +
'''Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 450.'''
 +
 +
'''СЛОВОФОРМИ. ОРФОГРАФІЧНИЙ СЛОВНИК.''' 
 +
дядько - іменник, чоловічий рід, істота, II відміна
 +
ВІДМІНОК ОДНИНА МНОЖИНА
 +
називний дядько дядьки
 +
родовий дядька дядьків
 +
давальний дядькові, дядьку дядькам
 +
знахідний дядька дядьків
 +
орудний дядьком дядьками
 +
місцевий на/у дядьку, дядькові на/у дядьках
 +
кличний дядьку дядьки
 +
 +
 +
http://www.slovnyk.ua/index.php?swrd=%C4%DF%C4%DC%CA%CE
 +
http://sum.in.ua/s/djadjko

Версія за 18:10, 21 листопада 2017

Дядько-та-змій-таджицька-казка.jpg

Дя́дько — чоловік щодо дітей брата або сестри, а також щодо дітей брата і сестри своєї дружини = брат батька або матері, або чоловік тітки. В Київській Русі — вихователь, опікун, брат матері.

J fNySDYjO8.jpg

Стрийко — дядько по батькові, брат батька. Вуйко — дядько по матері, брат матері.'Жирний текст ДЯ́ДЬКО, а, чол. 1. Брат батька або матері; чоловік тітки. — 3 усього роду зосталася я та рідний брат батьків — мій дядько (Панас Мирний, I, 1954, 71); Ігор чув від батьків, що там, у Тулі, працюють його рідні тітки й дядьки (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 26). 2. розм. Дорослий чоловік взагалі. Ходив на.. [досвітки] не рік, не два, Та вже й доходився, Що став ходить ще парубком Та й дядьком зробився (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 238); На алеї парку з'явився гладкий, вусатий дядько у фартусі, з мітлою в руках (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 6); // При звертанні до старшого за віком чоловіка. Враз у двір вскочило два хлопці й, важко відсапуючи, закричали разом: — Дядьку Замфіре, дядьку Замфіре! ваш виноград рубають (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 215). 3. розм. Селянин (перев. з відсталими поглядами). Мордований, обідраний скороминучими владами, отаманами і різними батьками, без гасу, без солі, без сірників, без взуття, в грубій полотняній одежі стояв той дядько на шляху історії і болючими очима дивився тільки на землю (Михайло Стельмах, II, 1962, 51); Залужанські дядьки, заможні і жадібні, шпортали один одного вилами, хрупали по головах оглоблями за землю, за, межу, за вкрадений сніп (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 369). 4. заст. Особа (звичайно унтер-офіцер), якій доручалось навчання новобранців у царській армії. — Та не довго ми жартували! Оддали нас в науку дядькові — старому москалеві.. Почали нас муштрувати з рушницями (Нечуй-Левицький, I, 1956, 74). Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 450.

СЛОВОФОРМИ. ОРФОГРАФІЧНИЙ СЛОВНИК. дядько - іменник, чоловічий рід, істота, II відміна ВІДМІНОК ОДНИНА МНОЖИНА називний дядько дядьки родовий дядька дядьків давальний дядькові, дядьку дядькам знахідний дядька дядьків орудний дядьком дядьками місцевий на/у дядьку, дядькові на/у дядьках кличний дядьку дядьки


http://www.slovnyk.ua/index.php?swrd=%C4%DF%C4%DC%CA%CE http://sum.in.ua/s/djadjko

Отримано з https://wiki.kubg.edu.ua/index.php?title=Дядько&oldid=180879