Відмінності між версіями «Няньо»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
| Рядок 7: | Рядок 7: | ||
==== Академічний тлумачний словник (1970—1980) ==== | ==== Академічний тлумачний словник (1970—1980) ==== | ||
НЯ́НЬО, я, чол., діал. Тато. Ось і найменший син Жменяків біжить стежкою з села, щоб допомогти няньові оборати кінці ниви (Михайло Томчаній, Жменяки, 1964, 7); [Марилька (до фотографії батька):] Ти чуєш, няньо, голос мій, прости... (Любов Забашта, Пісня.., 1961, 181). | НЯ́НЬО, я, чол., діал. Тато. Ось і найменший син Жменяків біжить стежкою з села, щоб допомогти няньові оборати кінці ниви (Михайло Томчаній, Жменяки, 1964, 7); [Марилька (до фотографії батька):] Ти чуєш, няньо, голос мій, прости... (Любов Забашта, Пісня.., 1961, 181). | ||
| − | Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 459. | + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 459.[http://sum.in.ua/s/njanjo Академічний тлумачний словник (1970—1980)] |
Версія за 21:33, 20 листопада 2017
Словник Бориса Грінченка
Ня́ньо, -ня, м. Отецъ. Гол. II. 43.
Словник української мови
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
НЯ́НЬО, я, чол., діал. Тато. Ось і найменший син Жменяків біжить стежкою з села, щоб допомогти няньові оборати кінці ниви (Михайло Томчаній, Жменяки, 1964, 7); [Марилька (до фотографії батька):] Ти чуєш, няньо, голос мій, прости... (Любов Забашта, Пісня.., 1961, 181). Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 459.Академічний тлумачний словник (1970—1980)
