|
|
| Рядок 1: |
Рядок 1: |
| − | | + | '''Дражни́ти, -ню́, -ниш, '''''гл. ''Дразнить, сердить. ''Пусти мене, моя мати, на юлиці погуляти; пусти мене, моя мати, я не забарюся, тілько хлопців подражню да й назад вернуся. ''Мет. 302. ''Собак дражнили на дворах. ''Котл. Ен. 2) Прозывать, называть. ''Пішли ми вп’ять по сліду і як раз у се село зайшли, як його дражнять, не знаємо. ''Шевч. 288. |
| − | * ДРАЖНИ́ТИ, дражню, дражниш, недок., перех., розм.
| + | [[Категорія:Др]] |
| − | 1. Навмисне злити, виводити з терпіння кого-небудь, викликати гнів у когось; дратувати, дрочити. Він махав позад себе палицею і ще гірше дражнив нею собак (Нечуй-Левицький, II, 1956, 35); Скільки я не намагавсь, як не дражнив їх [бджіл], так ні одна чомусь мене й не вкусила (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 464); Максимові подобалося дражнити її [дівчинку], перекривляючи обличчя, показуючи язика (Василь Козаченко, Блискавка, 1962, 63).
| + | |
| − | 2. ким, чим. Насміхатися з кого-небудь, придумуючи образливі прізвиська. Кайдашиха, котру тепер на селі дражнили безокою економшею, сердилась на Мотрю (Нечуй-Левицький); Серед усієї челяді його й за чоловіка не вважали, дражнили його куркою (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, ).
| + | |
| − | 3. Викликати почуття незадоволення, досади, гніву, злості; дратувати. Мене починала дражнити і ся розмова, і спека (Леся Українка, III, 1952, ); З-під гарби долітав один і той же звук, який дражнив усіх (Григорій Тютюнник, Вир, 1960).
| + | |
| − | 4. Збуджувати, посилювати, загострювати яке-небудь бажання, почуття; дратувати. Дівочі хори неначе граються, жартують, дражнять хлопців чудовими голосами (Нечуй-Левицький, III, 1956,); Гості не квапляться їсти, хоч тепер більше, як будь-коли, дражнять кожного ці смачні страви перед очима (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951);
| + | |
| − | // Діяти на людський організм у цілому або на окремий орган. Стікаючи вниз по камінцях, дражнила [вода] його слух своїм солодким дзюрчанням (Іван Франко, VIII, 1952, 366); Зелена цибуля дражнила наркотично нерви (Нечуй-Левицький, III, 1956, 106).
| + | |
| − | * ДРАТУВА́ТИ когось (навмисне злити, виводити з терпіння, спричиняти гнів), РОЗДРАТО́ВУВАТИ, РОЗДРА́ЖНЮВАТИ, ДРАЖНИ́ТИ,ДРАТУВА́ТИСЯ,ДРАЖНИ́ТИСЯ,ДРАЗНИ́ТИ,РОЗДРА́ЗНЮВАТИ,ДРАЗНИ́ТИ,ДРОЧИ́ТИСЯ,РОЗДРО́ЧУВА,ГРА́ТИ НА НЕ́РВАХУ кого,ШКИЛЮВА́ТИ діал.;ГВАЛТУВА́ТИ. - .: подратува́ти, роздратува́ти, роздражни́ти, подражни́ти, роздразни́ти, подразни́ти, роздрочи́ти. - Який там чорт собак дратує? (Панас Мирний); Сердитого спиняти - гірш роздратувати (прислів’я); - Каргат сам винуватий: роздражнив собак (Ю. Шовкопляс); Бився [Сергій] з дітворою, дражнив собак, - одним словом, робив усі ті збитки, які присущі всім дітям його віку (Григорій Тютюнник); Настирливо кричав десь зовсім недалеко деркач, наче дратувався зі мною (Л. Смілянський); З-за огорожі пухкий панич.. висолопив язика й дражнився... (А. Головко); Сердита, писана сойка на самітній смереці дразнить: "Сам собі винен! Еге! еге..." (І. Франко); Муха та й та гнівається, як роздразнити її (З. Мороз); Більше як півночі минуло, а під кущами все ще чуються тихі речі, переривані поцілунком та сміхом, що то дразниться, то лащиться (Г. Хоткевич); Баба Явдоха з Парасчиної тварі добре бачила, що кортить дівці, і навмисне дрочила її (О. Кониський); Вона буцім подавала йому палицю, але зараз же хапала її назад та й ховалася за круглий стіл. Дрочилася(Лесь Мартович); - Все село обходив, усіх куркульських собак роздрочив (М. Стельмах); Замфір шкилював примаря, називаючи його хабарником за те, що пустив у село комісію (М. Коцюбинський); Кишлаки якнайдалі оббігала [Чинар-бібі], щоб і собак не ґвалтувати (І. Ле). - Пор. насміха́тися.
| + | |
| − | * Дражнити собак — ходити від хати до хати жебраючи. Не дійде До зросту дитина, Піде собі сліпця водить, А тебе покине Калікою на розпутті, Щоб собак дражнила (Тарас Шевченко, II, 1953, 196); Чим вони, зрештою, завинили.., що, кинувши близьких і рідних, мусять іти десь з торбами на плечах, дражнити чужих собак? (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 17).
| + | |
