Відмінності між версіями «Анцияш»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(→Медіа) |
|||
| Рядок 30: | Рядок 30: | ||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
| + | |||
| + | http://proridne.net/%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0%20%D0%BC%D1%96%D1%84%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D1%96%D1%8F/%D0%A7%D0%BE%D1%80%D1%82.html | ||
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут філології]] | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут філології]] | ||
Версія за 13:40, 19 листопада 2017
Анция́ш, -ша, м. = Анцихрист. Бодай тя анціяш побіл! Вх. Уг. 245.
Зміст
Сучасні словники
АНТИ́ХРИСТ, діал. АНЦИ́ХРИСТ, а, чол. 1. У християнській релігії — противник Христа, який нібито з'явиться перед кінцем світу. Розказує [дяк], яке то лихо людям буде, як народиться анцихрист (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 239).
2. розм., заст. Уживається як лайливе слово. — Ой-ой! А в мене ж мужики, то анафеми, злодії, антихристи!.. — бідкався о. Артемій (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 52); — Втік [Семен] анахтема, втік антихрист, а мене оце в тюрму запроторив, — плакав старий Коструб (Михайло Чабанівський, Катюша, 1960, 175).
Ілюстрації
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 51.
