Відмінності між версіями «Гніздюк»
(→Ілюстрації) |
|||
| Рядок 12: | Рядок 12: | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Cosac191117.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Kozak19112017.jpg|x140px]] |
| − | + | ||
|} | |} | ||
Поточна версія на 12:44, 19 листопада 2017
Гніздюк, -ка, м. 1) Запорожець, сѣвшій на хозяйство. КС. 1883. XI. 502. 2) Неудачный хлѣбъ? Ось іди, чоловіче, якого я гніздюка напекла!... Той гніздюк так і росплився по черені і ростріскавсь. Г. Барв. 323.
Зміст
Сучасні словники
ГНІЗДЮ́К, а, чол., іст., зневажл. Козак, що осів на одному місці і має власно господарство. Він винувато зирнув на сусідів, на свою шаблю — скільки років висить без діла, а хазяїн зовсім уже гніздюком зробився, гречкосієм (Петро Панч, III, 1956, 26); — Піду десь до старшини зимувати або до гніздюка-гречкосія (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 197).
Ілюстрації
|
|
Медіа
Див. також
Козаки – це гримуча суміш войовничості й волелюбності. Чимало з них гнули спину на панських полях, аби вже незабаром створити справжній оазис свободи.
Секрет їхнього успіху тримається на трьох китах: фізична досконалість, кодекс честі та доблесне керівництво.
Потрапивши на Січ, ніхто не отримував розписаних правил поведінки. Їх передавали усно і це перше чим приголомшували новачків.
За вбивство побратима винного кидали у вириту яму, зверху ставили труну із жертвою й обох засипали землею. Спаде комусь на думку хильнути хмільного під час морського походу – в ту ж мить опинявся за бортом.
Коли на території Січі хтось знаходив загублену річ, то прив'язував її на три дні до стовпа, доки її не забере власник. Якщо річ і далі там висіла, то козак мав повне право її забрати. Але якщо він просто вирішить вкрасти, то вже його прив'язували на три дні до стовпа, а кожен перехожий зобов'язувався відгамселити негідника палицею.
Утім така жорстокість мирно співіснувала з цілком демократичним ладом. Жодних самовільних рішень гетьмана – тільки загальні збори й голосування шапками. За яке питання їх злетить угору більше, те й ухвалять.
Головна вимога до козаків – тримати себе в бездоганній формі. Військовий вишкіл переривався лише на час походу. Новачкам так пояснювали фізичний мінімум, яким повинен володіти козак: на коні реп'яхом сидіти, шаблею рубати й відбиватися, з рушниці гострозоро стріляти.
Щовесни над дніпровськими порогами козаки влаштовували змагання з веслування поперек бурхливої річки. Найвправнішим вважали того, хто приведе свій човен точно навпроти місця старту.
Якось мандрівник з Італії Альберто Віміт заїхав на Січ поглянути на устрій козаків. Декілька днів перебування серед українців і він захоплено написав у своєму щоденнику, що ця "республіка може уподібнюватись спартанській, а козаки можуть змагатися зі спартанцями за суворістю свого виховання"
Не дивно, що в 17 столітті запорізькі козаки були військом, з яким рахувалась і Європа і Близький схід.
Іншими мовами
Англійською: settled cossack
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 95.
Зовнішні посилання
https://24tv.ua/24_fakti_pro_ukrayinu_tag5106?utm_source=seocopy
