Відмінності між версіями «Ззаду»
| Рядок 11: | Рядок 11: | ||
// На деякій віддалі, слідом за ким-, чим-небудь; протилежне попереду. Мама вела Юру за руку, Юра шкандибав ззаду і все озирався (Юрій Смолич, II, 1958, 11); Ми наказали фурманові, щоб їхав іззаду, і він не перечив (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 59). | // На деякій віддалі, слідом за ким-, чим-небудь; протилежне попереду. Мама вела Юру за руку, Юра шкандибав ззаду і все озирався (Юрій Смолич, II, 1958, 11); Ми наказали фурманові, щоб їхав іззаду, і він не перечив (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 59). | ||
| − | 2. | + | 2. У знач. прийм. з род. в. Уживається на означення предмета, особи, позаду яких відбувається дія або що-небудь розміщене. Передні [татари] мовчали, і тільки ззаду рядка сусіди перекидались словами (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 399); Все гупає з-за гаю, гуркоче і гуде над нами без кінця, і рветься ззаду нас... (Володимир Сосюра, II, 1958, 465); Ззаду кожної підводи торохтить відро або задимлений казанок (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 332). |
Версія за 11:50, 19 листопада 2017
Ззаду, нар. Сзади. Кусь мене, вовче, ззаду, бо я зубів не маю. Ном. № 4006.
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Ззаду
1. Із задньої сторони, зворотного боку, із спини; протилежне спереду. — Якби побачили тебе селяни і не пізнали б! — торохтіла Христя, обдивляючись подругу і спереду, і ззаду, і з боків (Панас Мирний, III, 1954, 176); Світло прожекторів проходить крізь скляну стіну й ззаду освітлює колишнього матроса (Юрій Яновський, II, 1958, 60); Іззаду до Насті підкрадається Василь (Степан Васильченко, III, 1960, 322); // На деякій віддалі, слідом за ким-, чим-небудь; протилежне попереду. Мама вела Юру за руку, Юра шкандибав ззаду і все озирався (Юрій Смолич, II, 1958, 11); Ми наказали фурманові, щоб їхав іззаду, і він не перечив (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 59).
2. У знач. прийм. з род. в. Уживається на означення предмета, особи, позаду яких відбувається дія або що-небудь розміщене. Передні [татари] мовчали, і тільки ззаду рядка сусіди перекидались словами (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 399); Все гупає з-за гаю, гуркоче і гуде над нами без кінця, і рветься ззаду нас... (Володимир Сосюра, II, 1958, 465); Ззаду кожної підводи торохтить відро або задимлений казанок (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 332).
