Відмінності між версіями «Журно»
| Рядок 7: | Рядок 7: | ||
1. Присл. до журний. Журно в хаті Сидять матуся, батько мій (Микола Нагнибіда, Пісня.., 1949, 110); Десь на леваді співали дівчата тихо й журно (Андрій Головко, I, 1957, 60); Над Десною журно хилились старі дуплаві верби, з жалем ронили напівжовклі продовгуваті листочки (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 152). | 1. Присл. до журний. Журно в хаті Сидять матуся, батько мій (Микола Нагнибіда, Пісня.., 1949, 110); Десь на леваді співали дівчата тихо й журно (Андрій Головко, I, 1957, 60); Над Десною журно хилились старі дуплаві верби, з жалем ронили напівжовклі продовгуваті листочки (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 152). | ||
| − | + | Журитися журно, нар.-поет. — дуже журитися, сумувати, печалитися. Розважайте дівчиноньку, Що журиться журно! (Народна лірика, 1956, 34). | |
2. у знач. присудк. сл. Про почуття смутку, туги, печалі; сумно, печально, тужно. Чогось їй було сумно, чогось було журно (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 108); Журно стало і наче порожньо на серці в Орисі (Павло Автомонов, Так народж. зорі, 1960, 245); | 2. у знач. присудк. сл. Про почуття смутку, туги, печалі; сумно, печально, тужно. Чогось їй було сумно, чогось було журно (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 108); Журно стало і наче порожньо на серці в Орисі (Павло Автомонов, Так народж. зорі, 1960, 245); | ||
// без кого — чого, від кого — чого, із спол. що. Про почуття жалю, смутку за ким-, чим-небудь, за втратою когось, чогось. Дівчинці було вдома без батька журно й непривітно (Олесь Донченко, IV, 1957, 157); Журно [йому], що все безповоротно минуло, і він так нічого гарного і не побачив у своєму родинному житті (Іван Сенченко, Опов., 1959, 56). | // без кого — чого, від кого — чого, із спол. що. Про почуття жалю, смутку за ким-, чим-небудь, за втратою когось, чогось. Дівчинці було вдома без батька журно й непривітно (Олесь Донченко, IV, 1957, 157); Журно [йому], що все безповоротно минуло, і він так нічого гарного і не побачив у своєму родинному житті (Іван Сенченко, Опов., 1959, 56). | ||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
==Іншими мовами== | ==Іншими мовами== | ||
| Рядок 49: | Рядок 43: | ||
CONTR allegramente, gioiosamente, festosamente. | CONTR allegramente, gioiosamente, festosamente. | ||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | |||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Zhyrno181117.jpg]] | ||
| + | |||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Sobazizhyrno181117.jpg]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Sobazizhyrno181117.jpg]] | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Sadgirl181117.jpg]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Sadgirl181117.jpg]] | ||
Версія за 23:59, 18 листопада 2017
Журно, нар. Печально, грустно. Чудно мені те, що пита він ні журно, ні весело, наче за хлібсіль подяку складає. МВ. ІІ. 115. Журилася удівонька, журилася журно. Нп.
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
1. Присл. до журний. Журно в хаті Сидять матуся, батько мій (Микола Нагнибіда, Пісня.., 1949, 110); Десь на леваді співали дівчата тихо й журно (Андрій Головко, I, 1957, 60); Над Десною журно хилились старі дуплаві верби, з жалем ронили напівжовклі продовгуваті листочки (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 152). Журитися журно, нар.-поет. — дуже журитися, сумувати, печалитися. Розважайте дівчиноньку, Що журиться журно! (Народна лірика, 1956, 34).
2. у знач. присудк. сл. Про почуття смутку, туги, печалі; сумно, печально, тужно. Чогось їй було сумно, чогось було журно (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 108); Журно стало і наче порожньо на серці в Орисі (Павло Автомонов, Так народж. зорі, 1960, 245); // без кого — чого, від кого — чого, із спол. що. Про почуття жалю, смутку за ким-, чим-небудь, за втратою когось, чогось. Дівчинці було вдома без батька журно й непривітно (Олесь Донченко, IV, 1957, 157); Журно [йому], що все безповоротно минуло, і він так нічого гарного і не побачив у своєму родинному житті (Іван Сенченко, Опов., 1959, 56).
Іншими мовами
English Definition of sadly 1 :in a sad manner :in a way that shows sadness or unhappiness
They spoke sadly of their loss. She shook her head sadly. He walked away sadly.
2:in a way that causes feelings of sadness, disappointment, or regret a garden that has been sadly neglected for many years What was top-of-the-line when the house was built was by now sadly outdated. —Sue Grafton
The Greek populations of these great cities are now sadly diminished or gone altogether, leaving them much duller places. —Robert Fox
3:unfortunately —used to say that something is sad, unfortunate, or regrettable
Sadly, you can upload a perfectly working website today and return a few months later to find that many of its external links have died off. —Matthew MacDonald Is there a way to get the virus out of an afflicted cat's system? "Sadly, no," says Dr. [James] Richards. —Tom Ewing
Italiano mestamente avv.
tristemente, malinconicamente, accoratamente, desolatamente CONTR allegramente, gioiosamente, festosamente.
Ілюстрації
|
|
Джерела та літератураСловник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 549. https://www.merriam-webster.com/dictionary/sadly http://dizionari.corriere.it/dizionario_sinonimi_contrari/M/mestamente.shtml |
