Відмінності між версіями «Лямка»
(→Ілюстрації) |
|||
| Рядок 18: | Рядок 18: | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:17_4ca451cf44d5b8ad0f4818141b00f524.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:17_4ca451cf44d5b8ad0f4818141b00f524.jpg|x140px]] | ||
| − | | | + | |} |
| − | + | ||
Версія за 16:22, 20 листопада 2017
Ля́мка, -ки, ж. Ум. отъ ля́ма.
Академічний тлумачний словник (1970-1980)
ЛЯ́МКА, и, жін. Широкий ремінь із шкіри або міцної тканини, який пристосовують для тягнення вантажів або полегшення їх переноски. До роботи в хомуті молодняк привчають заздалегідь, замінюючи в біговій упряжі лямку-шорку на хомут (Конярство, 1957, 115); Діти весело поганяли матір, а вона тягнула мовчки, налігши грудьми на лямку [санчат], припасовану з солдатської обмотки (Олесь Гончар, IV, 1960, 72); Наплічні лямки [рюкзака] завширшки.. мають 6-7 см і підшиті, щоб не зминалися, шинельним сукном (В дорогу, 1953, 25); * Образно. Кидай, рикша, лямку свою рабську Та гвинтівку бойову бери! (Андрій Малишко, З книги життя, 1938, 152); * У порівняннях. Підтяжки, мов бурлацькі лямки, оперізували йому плечі (Олесь Гончар, I, 1954, 245); // Різного роду пристрої, якими кріплять, тримають і т. ін. що-небудь або які служать для відкривання чогось. За плечима вже розкрився парашут, міцно стиснув усе тіло, аж лямки врізалися під пахви (Вадим Собко, Срібний корабель, 1961, 58); Вона.. вхопилася обіруч за брезентові лямки, відчинила вікно (Юрій Мушкетик, Серце.., 1962, 288); // перен. Про довгу, одноманітну або важку службу. Миколаївська казарма не злякала, солдатська лямка не зламала його (Життя і творчість Т. Г. Шевченка, 1959, 292).
♦ Надіти на себе лямку — взятися за важку, виснажливу довготривалу роботу. — Мені навіть на думку не спало, що він погодиться надіти на себе таку лямку (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 122); Тягти (терти) лямку — виконувати важку, виснажливу роботу, жити у важких умовах. [Харько:] Бачу, що моєму горю Вже не помогти, Певно, до кінця прийдеться Лямку цю тягти (Марко Кропивницький, V, 1959, 609); Буває трудно, гірко нам На світі тую лямку терти, А все-таки ми боїмось умерти (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 88); Старий Серебренников посідав на дільниці місце робочого вола. Неприємна й брудна робота завжди потрапляла до нього, і він покірливо тяг лямку (Юрій Яновський, II, 1954, 101).
Ілюстрації
|
