Відмінності між версіями «Опецьок»
Рядок 25: | Рядок 25: | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:81714454-kopiya.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:81714454-kopiya.jpg|x140px]] | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:699287.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:699287.jpg|x140px]] | ||
− | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:4360035a708c020221c9ef5ed6a11d17.jpg|x140px]] | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:4360035a708c020221c9ef5ed6a11d17.jpg|x140px]]} |
+ | |||
==Медіа== | ==Медіа== | ||
[https://www.youtube.com/watch?v=adHoEKAhCWQ Найстовстіша дитина] | [https://www.youtube.com/watch?v=adHoEKAhCWQ Найстовстіша дитина] |
Версія за 15:40, 14 листопада 2017
Зміст
Словник Грінченка
Опе́цьок, -цька, м. = Оклецьок 2.
Сучасні словники
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ОПЕ́ЦЬОК, цька, чол., розм. 1. Товста, незграбна дитина. — Справді, опецьок... нігде правди діти, поганенька дитина... (Леся Українка, III, 1952, 747); // Зовсім мала дитина; дитя. — Було хазяйка посадить мені на руки опецькувату дитину, а я ще й сама опецьок, сливинь дитина! — трохи не підвередилась тими дітьми (Нечуй-Левицький, II, 1956, 175); Молода мати з рожевим.. опецьком підійшла до веселого гурту (Юрій Яновський, IV, 1959, 77). 2. Невисока на зріст товста, незграбна людина. — Яма готова, — повідомив Безрука коротконогий опецьок (Григорій Епік, Тв., 1958, 445). Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 708.
E-словник
опецьок -цька, ч., розм. 1) Товста, незграбна дитина. || Зовсім мала дитина; дитя. 2) Невисока на зріст товста, незграбна людина.
Всесвітній словник української мови
ТОВСТУ́Нрозм. (товстий, повний чоловік), ТОВСТЮ́Хрозм.,ГЛАДУ́Нрозм., ПУХТІ́Йрозм., ПАЦЮ́Кзневажл.; ЧЕРЕВА́НЬрозм., ПУЗА́НЬ[ПУЗА́Н]розм. (чоловік з великим животом); ОПЕ́ЦЬОКрозм. (про дитину). Тугай, як пружина, підтягнутий, він страшенно не любив товстунів, флегматиків, вайлуватих тугодумів (Д. Ткач); Сафигін не сказав ні слова привіту, і Андрій зрозумів, що цей товстюх.. зовсім не для того сюди приїхав (І. Багряний); - Рятуйте, люди, хто в Бога вірує... Рятуйте, християни... потопаю... - На здоров’ячко, гладуне, - крізь зуби процідив Мар’ян (М. Стельмах); Незабаром прийшов якийсь пан-черевань, і стали вони удвох із панією радитись (Марко Вовчок); - Ат, одчепись! Їздила до того пузана, до благочинного, - лаятись за наймичку (І. Нечуй-Левицький).
Ілюстрації
}
Медіа |